Пускай послужить він в армії, так потягне лямку, так понюхає пороху, так буде солдатів, а не шаматон. А. Пушкін Поряд з іншими важливими питаннями роман “Капітанська дочка” ставить проблему виховання молодого покоління в дусі патріотизму. Як же пропонує письменник виховувати щирих громадян країни? Пушкіна занадто розумний, щоб давати готові рецепти. В образах Гринева й Швабрина він показує приклади діаметрально протилежних характерів, а висновки повинні робити самі читачі. Роман написаний у вигляді мемуарів Петра Андрейча Гринева, де він згадує свою молодість і зустрічі з “розбійником Пугачовим”.
Дитинство і юність Гринева нічим не відрізнялися від життя інших барчат-недоуків, тому в романі про це сказано мимохіть, а от про майбутню службу в армії Гринев розповідає докладно, тому що мріяв служити в Петербурзі, у гвардії, сподівався на веселе й безтурботне життя. Батько ж визначив йому інше: “Чому навчиться він у Петербурзі? Мотати так повесничать? Ні, пускай послужить він в армії, так потягне лямку, так понюхає пороху, так буде солдатів, а не шаматон”.
Сперечатися з батьком не прийнято було, він вирішує, що робити “Петруше”, у його напутті синові звучить серйозний наказ, що син навіть у думках не спробував заперечити. Авторитет батька - це основа сім’ї. Для Петра Гринева - це своєрідна клятва на вірність сім’ї, що він ніколи не зрадить. Батько наставляє: “Прощай, Петро. Служи вірно, кому присягнеш; слухайся начальників; за їхнім пещенням не ганяйся; на службу не напрошуйся; від служби не відговорюйся; і помни прислів’я: “Бережи плаття сновові, а честь змолоду”.
Гринев добре засвоїв урок батька. Він прекрасно розуміє, що за програний борг треба платити. На заперечення Са-Вельича Петро Андреич відповідає зухвалістю, але гроші Зурину повертає
Обдаровує вожатого заячим кожухом, тобто, за словами Савельича, поводиться “як дитя нерозумне”, але, на наш погляд, шляхетно. Служба в міцності для Гринева необтяжлива, а після того, як він захопився капітанською дочкою, навіть і приємна. Дуель зі Швабриным додає позитивних рис Гриневу.
Він не якийсь недотепа, а людина, що має подання, як звертатися зі шпагою. І, не сподличай Шваб-Рин, ще невідомо, як би закінчилася дуель. Немаловажне значення у формуванні характеру Гринева зіграла любов його до Маші Миронової
У любові людин відкривається до кінця. Ми бачимо, що Гринев не просто закохано, він готовий взяти на себе відповідальність за улюблену. А коли Маша залишається беззахисною сиротою, Петро Андрійович ризикує не тільки своїм життям, але й честю, що для нього важливіше. Він це довів при узятті Білогірської міцності, коли, не присягнувши “лиходієві”, чекав розправи. “Пугачов махнув хусткою, і добрий поручик завис поруч свого старого начальника
Черга була Алл С о ч. Р У за мною. Я сміло дивився на Пугачова, готуючись повторити відповідь великодушних моїх товаришів”. Гринев жодного разу не відступив від наказу батька, а коли прийшла черга відповідати за наклеп Швабрина, Петро Андреич навіть і не подумав виправдуватися Машиным ім’ям. З початку й до кінця роману ми бачимо що мужніє, поступово взрослеющего героя, що свято дотримує даної присяги й завіт батька. Цей характер, часом по-юношески безпутний, але добр і стійкий, викликає симпатію читачів
Гордість охоплює за свідомість, що такими були наші предки, що одержали багато славних перемог. Читаючи роман, не тільки захоплюємося його кращими героями, але їм хочеться наслідувати. У цьому Пушкін бачив головне призначення літератури
Збережи - » Погляди й характер Гринева . З'явився готовий твір.