Марта Назарець народилася 21 березня 1995 року в місті Рівне. Навчається у Рівненському НВК “Колегіум”, але через хворобу школу не відвідує. З раннього дитинства любить малювати. Брала участь і неодноразово ставала призеркою та переможницею художніх виставок і конкурсів для дітей. Зокрема, дівчинка здобула перше місце та отримала диплом першого ступеня на Всеукраїнській виставціконкурсі декоративно-ужиткового і образотворчого мистецтва “Знай і люби свій Край”. З десяти років пише вірші та казки.

Добро і зло

Як звільнитися мені,

Від цього завданого болю!

Щоб ті спогади сумні

Спинити треба мати волю.

Як нелегко зрозуміти:

Є на землі добро і зло.

Як жити так, щоби радіти,

Щоб легше на душі було.

Той, хто в темряві живе

І добра не помічає,

Бачить всюди тільки зле,

Той і злі думки плекає.

Місяць

Засмутився місяць в небі,

А хмаринка, наче лебідь,

Поряд плине — Не сумуй!

Місяцю, мене почуй!

Хай засяють зірочки

Твої любі діточки.

Хоч на небі дуже хмарно,

Все од.ю ти сяєш гарно!

Зірочок твоїх багато,

їх усіх не зрахувати.

Вони різнокольорові,

Плавають, як рибки в морі.

Тож нехай лунає дзвін

Срібних й золотих перлин,

Втрата

Настільки болісної втрати

Ніколи я іще не знала.

Мої маленькі цуценята,

Пухнасті друзі, десь пропали.

Я намагалася забути,

А думка зла до мене лізла,

Наче та гірка отрута…

Шукати їх було вже пізно.

Собаки — друзі найвірніші.

У 2008 році на літературному конкурсі “Перло многоцінне”, організованому обласним об’єднанням Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Марта стала призеркою в номінації “Кращий прозовий твір”.

Переважна більшість віршів Марти присвячена природі, оскільки це її улюблена тема. Про свою мрію юна поетеса розповідає в однойменному вірші “Моя мрія” і не залишає надію, що вона обов’язково здійсниться.

В біді ніколи не полишать.

Ці найнадійніші тварини.

Завжди зрадіють, як побачать

Неначе діти своїй мамі,

А я все згадую і плачу,

Бо ж я любила їх так само.

Моя мрія

Каже мені завжди мати,

Що здоров’я треба мати,

Що воно найголовніше!

Я дивлюся у вікно,

А навколо — тиша…

Я переросту хворобу,

Я це точно знаю,

Моя мрія збудеться,

Я ж її плекаю.

Ужитті не раз її

Я перемагала,

А коли хворіла

Пошепки казала:

“Я тебе все рівно

Скоро подолаю!

Я тебе переросту,

Я це точно знаю!”

Збережи - » Поезії Марти Назарець . З'явився готовий твір.