Поетичний геній Євгенія Плужника | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Поетичний геній Євгенія Плужника

Євгеній Плужник… Чи багато ми знаємо про цього оригінального й неповторного поета? У мене в руках збірник віршів поета, виданий за допомогою Качуровского в далекому Мюнхені. Перегортаю сторінки збірника, читаю вірші, поринаю в мир малознайомого поета-українця. А через вірші поета окреслюється в моїх думах його життя. Виходить, Плужник «неголосним» був за життя, воно був приречений на посмертне забуття, і тільки сьогодні визнаний поетом широкого гуманістичного болю й туги. Його життя було недовга й не багата на зовнішні події, літературна діяльність тривала всього десять років. Разом зі своїми друзями він потрапив під нелюдські жорна сталінських репресій, які означали планомірне знищення української інтелігенції, був арештований в 1934 році, а в 1936 умер від туберкульозу в тюремній лікарні на Соловках.

Перша книжка віршів поета вийшла в 1926 році за назвою «Дні», друга - в 1927 році за назвою «Рання осінь». Друга книга і є останньої прижиттєвої; усе, що ми маємо нині, друкувалося в Європі й прийшло до українського читача в роки демократизації. Е. Плужник крім добутків ліричного жанру, писав романи, п’єси, сценарії для кіностудій. У чому ж особливості лірики Е. Плужника? Поетичне кредо його - природність актора, що грає не якусь там літературну роль, а самого себе. Тому в його віршах німіло абстрактного, а більше реальними, індивідуальними, переповненими переживаннями

Лірика поета відрізняється на тлі нехай вибраних віршів 30- х років, тому що тільки йому властиве високе й складне мистецтво артистичного перетворення складовими імпресіонізму, одного із самих оригінальних образотворчих мистецтв. Вірші Е. Плужника складаються з 2-3, рідко 4-5 строф. Дужки, втілені в строфи, напружені, схвильовані, психологічно насичені, іноді вони нагадують вірші схожі на газетно-політичні геми

И все-таки… Уже перші вірші засвідчують Плужника як співака сповненого трагічних звучань гуманізму, що проголошує ідею абсолютної цінності життя. А звідси - осуд братовбивчої війни, класової ненависті: Притулили до стінки людини. Витяг нагана…

(«Притулив до стінки людини…»)

У багатьох віршах ранньої лірики звучить непохитний протест проти жорстокості й безглуздого розливу людської крові. У книжці «На дні» поет висловив свій погляд на проблему, обкреслену суспільною пам’яттю

И суть цього погляду обрисовується в епіграфі до збірника: Як страшно! Людське серце до краю зубожіло». Як уже говорилося вище, вірші поета мають своєрідну структуру, в основному це вірші - мініатюри. Проте, кожний з них - лірична драма, у кожному сюжеті - безвинна кров, безвинна смерть, холодне вбивство, трагедія злочинно обірваного життя, незаквітлої молодості. Хто ж став жертвами революції й громадянської війни? Люди прості, добрі, люди з народу. Поруч із цими образами зустрічаємо у віршах поета образи свідомих борців за революцію. Поет змінює голову перед їхнім моральним подвигом:

  • Відбулося. Ціль моя далека,
  • я такої смерті не боюся
  • («Уночі його веліли на розстріл»)

З віршами Е. Плужника в українську літературу ввійшов голос «загальнолюдської гуманності», милосердя, з яким ми вже зустрічалися в «Скорботній матері» П. Тичини, і в ньому з’єдналися дві протилежні настроєності: трагічно-болісне переживання втрат і жагуча віра в справедливе й людяне майбутнє. У другому збірнику віршів Е. Плужник відходить від пафосу трагічного оптимізму й романтичної форми самопожертви в ім’я майбутнього. Тут є присутнім мотив примирення, автор хоче примирення з «осіннім спокоєм», він поздоровляє цей спокій і навіть говорить «прощайте» розривам молодості

Настрій ліричного героя «осіннє». І це й не дивно, адже в Євгенія - туберкульоз, що вже перейшов у третю стадію, що й наклало свій відбиток як на спосіб фізичного існування, так і на поезію

  • Вікно в садок, і пахощі села
  • Присмачують мені огидність ліків…
  • Скажи, болячка, де ти сил взяла
  • Маленька радість роздмухую в більшу?
  • («Рівновага»)

Під впливом самопочуття з’являється новий мотив у лірику Е. Плужника: мистецтво як розрада, як складання віршів про марність віршування. У другому збірнику поета є й філософські вірші, героями яких виступають відомі особистості: М. Бажан, П. Тичина й т.п. Поезія Е. Плужника чекає свого дослідника. І насамперед - його синтаксис. Проте вже сучасному читачеві зрозуміло, що цей автор - спритний скульптор. У своїх коротких мініатюрах він завжди говорить всі й нічого не залишає на домисливание читачеві. Підсумок своєї поетичної творчості він зробив сам у звертанні до читача, що знаходимо на останній сторінці «Рівноваги». «Суворому суду сучасників» він протиставляє зважену оцінку нащадків, до яких завжди буде проговорювати його спокійна щирість

Збережи - » Поетичний геній Євгенія Плужника . З'явився готовий твір.

Поетичний геній Євгенія Плужника





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.