Непомітно промайнуло безтурботне пекуче літо, і вересень став повноправним хазяїном у лісах, полях, на ріках і озерах. Рано ранком уже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. Відпочивають після тривалої важкої роботи поля. Віддали хазяям свій щедрий урожай сади. У всім відчувається холодний подих осіни. Сіре небо всі частіше затягують хмари, і накрапає дрібний докучливий дощ. Немов про щось задумавшись, коштує сумний і мовчазний ліс. Незабаром дерева позбудуться від свого пишного вбрання й відкриють свої галузі холодним дощам і пургам. Поволі кружляється в повітрі кленовий листок. Старий дуб смутно поскрипує на галявині, начебто задумався перед тривалим зимовим сном. Біля покритого мохами порохнявого пенька вишикувалися в ряд стрункі опеньки. Тут їх сила-силенна, і всі так і просяться вкорзину.

Трава пожовкла й нахилилася до землі. Високо в небі роблять прощальне коло зграї журавлів. Вони летять на південь і смутно курликають, нагадуючи востаннє, що прийшла осінь

У таку мінуту до нас у душу заглядає світлий сум, і ми сумуємо й думаємо про сенс життя й своє призначення на цій дивній землі