Поділ іменників на відміни та групи

Історичний коментар паралельних флексій давального та місцевого відмінків однини іменників чоловічого роду ІІ відміни.

Іменник – повнозначна самостійна частина мови, що має значення предметності і виражає його у словозмінних категоріях числа і відмінка та несловозмінній категорії роду. Іменник виступає у мові найважливішою формою номінації, об’єднуючи в своєму складі слова, що служать для називання найрізноманітніших фактів дійсності і формування відповідних понять до них. І. позначає предметність у найширш. розумінні цього слова. Це як явища матер. світу, так і осіб, інших істот і орг-мів, назви речовин і матеріалів, назви нематер. сфери (почуття/ стани/ дії).

І. подібно до прикметника і дієслова може вказувати на ознаку, дію. Але різниця полягає в тому, що прикметн. виражає ознаку, властиву певному предмету, а іменник називає опредмечену ознаку. Іменники відмінюються за відмінками, змінюються за числами та мають чол.,жін. та сер. рід. За характером відмінкових закінчень іменники в укр. мові поділ-ся на IV відміни. Іменники І та ІІ відмін за характером закінчень поділ-ся на тверду, м’яку і мішану групи.1) до І в. належать іменники жіноч.,чол. та спільного роду із закінченням –а,-я:підмога, матуся, рілля, сирота, непосида, Ілля;2) до ІІ в. належ. іменники ч. р. з нульовим закінч. та із закінч. – о; + ім. с.р. із закінченнями –о,-е,-я (крім тих, що при відмінюванні набувають суфікси): тесляр, ясен, дівчатко, весло, сонце, коріння;3) до ІІІ в. належать іменники лише жін. роду з нул. зак. + іменник мати: радість, ніч, подорож, тінь, вісь;

4) до ІV в. належать іменники лише сер. роду із суфіксами –ат,-ят,-ен при відмінюванні: собача, лоша, цуценя, дитя, ім’я, плем’я. У давній мові відмін було більше і наявність тих чи інших типів відмінювання великою мірою була пов’язана ше з особливостями давньої будови іменних основ (ха-р основи). В укр. мові іменники плід, синь, день, гість об’єднуються за особливостями відмінювання до ІІ відміни, а в давньоруськ. мові вони належали до 4-х різних відмін: плодЪ (о – основи), сиNЪ (и – основи), деNь (jo-основи), гость (і-основи). Творення типів відмін іменників укр. мови – це складний тривалий історичний процес, який полягає у перегрупуванні іменників внаслідок руйнування їх поділу за основотворчими суфіксами, змішування, взаємодії, злиття основ колишніх іменників.

Іншими чинниками є:

А) категорія роду (зв’язок між типами відмінювання і категорією роду полягає в тому, що кожен тип відмінювання охоплює переважно іменники певного роду); але категорія роду є відносно новою категорією, тому що первинно в праслав-ій і давньоруськ. мовах вона не визнач.

Основи на приголосний були в ім. ч.,ж.,сер. р.

о – ч. р.

і – ч. р. ж. р. (кость, гость)

с. р. – нЄбо

ж. р. – дЪчи

а / jа – ж. р. (жЄNа)

Б) занепад форм двоїни і витворення нової граматичної категорії істот / неістот.

Висновок : – родова ознака;

- система закінчень;

- часткові суфікси;

- хар-р основотворчих суфіксів;

- перегрупування відмін;

- осн. критерієм стає родова ознака.

Іменники, що перебувають поза відмінами

Не відмінюються:

1) деякі іншомовні слова з кінцевим голосним: амплуа, кіно, метро, фіаско, хакі, пенсне, какаду та ін.

2) окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним: анфас, міс, апаш, жакоб;

3) іншомовн. прізвища з кінцев. голосним: Бенуа, Бруно, Дідро, Руссо, Камю, Россіні та ін.;

4) іншомовн. географічні власні назви з кінц. голосним: Колорадо, Мари, Кутаїсі та на –ово, – іно,-ино: Комарово, Тушино;

5) чоловічі власні імена іншомовн. походження з кінцевим голосним: Асабе, Барі, Даду;

6) жіночі власні імена іншомовн. походження з кінцев. голосн. основи: Гаяне, Глебі та з кінцевим приголосним: Дадар, Мерилін, Рузагуль;

7) жіночі прізвища власне укр. походження на –о: Кухаренко, Сало, Помагайбо, та на приголосний (як українського, так й іншомовного походження): Косач, Маковець, Кошман;

8) слова чмслівникового різновиду: півдня, піввідра;

9) складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НАТО, ХНУ, ХТЗ;

10) назви іноземних часописів: “Таймс”, “Уніта” та ін.

Збережи - » Поділ іменників на відміни та групи . З'явився готовий твір.

Поділ іменників на відміни та групи





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.