Пушкін служить нам і в любові, і в прикрості, і в дружбі, і в спогадах. Це перший поет, що відкривається кожному в дитинстві й залишається з нами до смерті. З дитячого років і до кінця свого життя ми не розстаємося з Пушкіним - з його віршами й поемами, повістями й романами, трагедіями й казками… Тільки велик і вічне може перебороти великотрудні перевали часу, хвилювати серця людей іншої епохи
Це - велик і вічне - містить у собі геній Пушкіна. Ще не вміючи читати, ще не доходити до змісту, - але вже із захватом, те радісним, те смутним, - хто не слухав зачаровано: Бура мглою небо криє, Вихри сніжні крутячи; Те, як звір, вона зав’є, То заплаче, як дитя… Усього кілька слів, а яка картина: яке темне, похмуре небо, як грізно свистить вітер! Говориться про щось страшне, а вірші повні краси
Слова звучать як музика! Хто не пам’ятає злу царицю-мачуху, або скромну, добру царівну, або смішного бісеняти, обманутого спритним Балдою. Все це встає перед очами як живе й не забувається ніколи. Замолоду ми починаємо відкривати в кожному слові Пушкіна далечіні й глибини, існування яких уже передчували. Нам близькі й дороги жагучий патріотизм, почуття національної гордості, що одухотворяють пушкінські добутки
Їхнє джерело - трепетне відчуття рідної землі, глибинне проникнення в народне життя. Його муза знайшла силу й красу під вітрами подій Вітчизняної війни 1812 року - славетних подій в історії Росії. ПРО, голосне століття військових суперечок, Свідок слави росіян! Поглибившись у вірші юного Пушкіна, ми читаємо врочисто звучну назву “Спогаду в Царському Селі”.
Там є дивні своєю простотою слова: “Краю Москви, краю рідні…” І вже не треба copyright
Збережи - » «Почуття добрі» у поезії А. С. Пушкіна . З'явився готовий твір.