«Плеяда» і її теоретична програма. У к. 1540-х рр. у Франції виник літературний кружок, що складався з 7 молодих утворених дворян, що мріяли про реформу французької поетичної мови й про створення нової, гуманістичної по средневековьяоему характері й разом з тим цілком національної поезії

Туди входили Ронсар, дю Беллі, інших у підручнику немає. Їхній маніфест (1549 р.) - «Захист і прославляння французької мови». (Добродії французи, радуйтеся, що вас це не попросили перевести. І скласти те ж саме про росіянин.) Написав його дю Беллі, але ідейним натхненником був Ронсар. Добуток складається з 2х частин. 1 - проблема поэтич. мови, 2 - теорії поезії. Друга частина трактату починається із твердження високого подання про поета і його місію. Поет, на думку дю Беллі, не просто потішник або віртуоз, а той, «хто буде направляти, як вузда, мої враження й тягти мене по средневековьяоему сваволі». Краща школа для поета - античність. Дю Беллі пише про те, щоб треба відкинути старі, середньовічні форми, що були в широкому вживанні в тодішній придворній поезії - балади, рондо, вирле й т.п. - і писати епіграми, елегії, оди, сатири за зразком латинських поетів, а також сонети (єдиний середньовічний жанр, що він не відкидає), авторитетом Петрарки. + трагедії й комедії, випливаючи знаменитим древнім зразкам, нарешті, героїчні поеми в манері Гомера, Вергілія й Ариосто (останнє ім’я средневековьяидетельствует про те, що античність нерідко доходила до французів крізь призму італ. Відродження). + вчення про два стилі - високому для трагедій, од і епічних поем і низькому для фарсів і комедій

От ця писанина - маніфест ренесансного класицизму. Зміна жанрів означала зміну літературної традиції, тому що жанр у середні століття визначав усе. У молодості писав пиндарические оди (з античною структурою, фразеологією, міфологічною образністю й патетичним тоном). Ціль - героизировать сучасну йому Францію, прославити абсолютизм як вираження національної єдності. Не вийшло. Писав ще оди, у яких головним героєм був поет, тема - його місце в суспільстві. Сила поезії - у здатності ввічнити (антична думка). + тема самітності поета і його відчуженості від оточення. На зміну Пиндару, Анакреонту, Горацию прийшли римські елегії на чолі з Катуллом і Овідієм

Тема всесилля часу, його невблаганний і руйнівний біги. Зокрема, в анакреонтических віршах пропонується шукати забуття в провині й любові. А в пиндарических одах - перемога над часом. У горацианских одах - теж. Античні образи - Венера, Бахус, Амур. «До музи» - наслідування Горацию. Протилежний мотив: Р. не весь піде в могильний морок, частину краща для життя збережеться. Сонети. Образ коханої - втілений ідеал. «До Кассандре» -і образ К. крізь серпанок спогадів, мрії. Вплив Петрарки. «До Марії». Марія - проста селянська дівчина, втілення чистої й природної краси. Асоціюється в Р. з весною, ранком, рассредневековьяетом. Відхід від обожнювання жінки. Почуття до Марії - закоханість. До Кассандре - пристрасть (?!). «До Олени» - кохана аристократично витончена. Піднесена ідеалізація переплітається із психологічною вірогідністю. Реальна Олена була досить гордовитою й примхливою дамою, що небагато відбилося у віршах. Олена говорила, що він компрометує її віршами