Образ Ярославни, його композиційна та ідейно-естетична роль. У розкритті ідейного задуму автора «Слова» дуже важливу роль відіграє група жіночих образів. Усі вони глибоко ліричні, пройняті ніжністю й ласкою, овіяні думкою про мир, спокій, домашнє вогнище, витримані в народнопісенному дусі. У них утілена печаль і турбота вітчизни про своїх синів. Після поразки Ігоревого війська жінки оплакують своїх загиблих чоловіків, руських воїнів. їхній плач має глибоко народний характер. «Уже нам своїх милих лад ні мислію помислити, ні думою здумати, ні очима оглядіти…»

Серед жіночих образів дружина новгород-сіверського князя, Ярославна, посідає особливе місце. Образ її у творі місткий, узагальнений. Це і мати-вітчизна, що послала захищати рідну землю від ворога, який постійно їй загрожував. Це водночас і глибоко ліричний образ жінки, утілення подружньої вірності, моральної чистоти. Ярославна постає перед нами не як княгиня, а як звичайна руська жінка, що гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. Її плач за чоловіком - це плач руської жінки, яка в особистому горі не лише вболіває за долю Ігоря, а й жаліє його хоробрих воїнів; вона згадує й успішний похід Святослава Київського проти половців Поразка Ігоря - горе всього руського народу Тому хвилюючий ліризм плачу Ярославни набирає широкого громадського політичного звучання Цей образ надихнув багатьох поетів у тому числі й Т Шевченка до поетичного переспіву «Плачу Ярославни».

Окрему увагу слід звернути на мову «Слова про похід Ігорів». Із народних джерел узяв автор цього твору багату палітру художніх засобів. Так, підкреслюючи майстерність легендарного давньоруського піснетворця, автор говорить про нього: «Боян бо віщий, якщо кому хотів пісню творити, то розтікався мислію по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами». Пальці співця - то соколи, струни - лебедиці:«.. .напускав десять соколів на стадо лебедів: котру [з лебедиць] сокіл доганяє, та перша пісні співає » Описуючи битви, автор слова вдається до незвичайних образів: це гучний бенкет-весілля: « тут кривавого вина недостало; тут пир докінчили хоробрі русичі:сватів напоїли і самі полягли. за землю Руськую»; в іншому разі - це щира хліборобська праця: «На Немизі снопи стелять головами молотять ціпами харалужними на току життя кладуть віють душу од тіла». Такі засоби надзвичайно підсилюють трагедію загибелі руського війська,

Більше двохсот років минуло після знайдення «Слова про похід Ігорів», проте воно і досі вражає своїми образами, мовою, високим патріотичним звучанням. І досі цей твір ховає в собі цікаві історичні, літературознавчі та мовознавчі загадки й чекає на нові дослідження.

Полемічна література. Іван Вишенський Занепад української літератури в період панування монголо-татар

Тривала запекла міжкнязівська ворожнеча і як наслідок - феодальна роздробленість Київської Русі призвели у XII - XIII століттях до різкого послаблення могутності держави. На початку XIII століття Київської Русі як єдиної держави практично не існувало, натомість утворилися окремі князівства: Володимиро-Суздальське, Смоленське, Київське, Чернігівське, Галицько-Волинське, Новгородське та інші. Не витримавши навали монголо-татарських полчищ, майже всі ці князівства потрапляють під страшне іго, яке на довгий час затримало економічний, політичний, культурний розвиток руських земель.