Питання про жанр «Пошти парфумів» стає по суті питанням про її жанри. Поділ листів на філософський і сатирико-побутові - це перший важливий момент у дослідженні жанрової структури «Пошти парфумів». Правдаа, необхідно враховувавати, що зовсім чіткоїої граніі тут не можна провесести: побутовіі замальовкки з’являютьсяються й у листахах сильфівів, а листаа гномівів зовсім не позбавленіі філософськихих міркувань: можна говоритити лише про дв основні різновиди листів. Але, крім того, у межах цих груп намечается ще цілий ряд уривків, що тяжіють до певних малих жанрів.
Однак істотна відмінність цих листів «Пошти парфумів» від нарисів з «Ранкових годин» у тім, що принцип пантоміми порушений: більшість епізодичних персонажів бере участь у діалогах з парфумами або іншими героями. Людина, що попросила в борг чашку шоколаду, сам зав’язує розмова із Зором і розповідає йому свою історію. Повіривши, що картами можна поправити свій стан, він втягується в гру, але це його розоряє остаточно. Нарешті, читачеві ясно, що людина, замічена Зором, - «нещасливий картяр», і всі попередні деталі - як і в нарисі «Роднябар» - набувають певного сенсу. Подібні безсюжетні етюди, яких досить багато в «Пошті парфумів», утворять особливу жанрову групу.
Ця форма прозаїчної сатири широко практикувалася й у журналах 1769-1770 гг. Взагалі у своєму .«щомісячному виданні» Крилов нерідко використовує ті ж малі жанри й літературні прийоми, які були характерні саме для російської сатиричної журналістики, у першу чергу для журналів Новикова. У форму листа наділялися твори різного жанрового характеру: і літературно^-теоретичні й, літературно-полемічні статті й нариси, цародии, побутові замальовки й т.д.
Таким чином, видаючи свою книгу під видом переписки, Крилов випливав і в питаннях жанру традиціям, що зложилися в російській сатиричній періодиці. Особливо близька подібність зі статтями, призначеними саме для журналу, мають ті листи «Пошти парфумів», які присвячені питанням театру й літературній полеміці. Ці листи відрізняються особливою злободенністю: читачі XVIII в. без праці могли зрозуміти, які реальні події й факти, які особи з театрального й літературного миру малися на увазі. А. И. Клушин присвятив «Пошті парфумів» кілька рядків у комедії «Сміх і горе», представленої вперше в 1793 р. і тоді ж надрукованої. Герой комедії з «мовець» ім’ям Ветрон розповідає:
- чиНе знаєте ви, виходить тут журнал?
- Нас автор, говорять, прекрасно отхватал.
- Я почитав його, інші мені сказали
- Так! Почтою парфумів його мені називали
- У ньому здумав він всіх тих безграмотних катати,
- Які без розуму насмілилися писатися
- Всіх боле задав він якомусь писаці,
- Який намарал одна дрібниця й брехня,
- Без правил, без розуму
Таким чином, літературна боротьба не обмежувалася, та й не могла обмежитися межами якогось одного жанру. Властиво, розмаїтість жанрових форм полеміки виявляється й у самій «Пошті парфумів». Якщо в XXX листі від гнома Зора випади проти Княжніна мають характер журнального фейлетону, то в XII листі від гнома Буристона використовується жанр віршованої пародії. Вірші органічно входять у прозаїчний текст листа: зустрінутий гномом людина показує йому св.ою чолобитну, написану «на, що нововийшла у світло сатирові». Незнайомець - поет і становить чолобитну у віршах, що підсилює її пародійний характер.
Імітація справжніх листів - прийом, характерний для сатиричної журналістики, - зустрічається й в «Пошті парфумів». Деякі листи кореспондентів Маликульмулька включають листа інших осіб: лист Евстрата Хапкина, що входить в XXXII лист від Астарота; лист Авдея Частобралова до сина, що входить в XXXVI лист від гнома Буристона. По змісту й стилю ці вставні листи мають відому самостійність, як добутку малої форми.
Крилов прагнув, очевидно, зберегти самий принцип журнальної сатири: розмаїтість і багатство жанрових форм. При цьому, як людина, пов’язаний з театром і писав для театру, автор «Пошти парфумів» виявила себе і як майстер живого діалогу. Якщо в деяких сатирико-побутових листах парфумів переважав описовий елемент (як і ранні нариси Крилова, їх можна зрівняти з мистецтвом пантоміми), то інші цілком перетворювалися в невеликі діалоги або розмови між декількома особами. Так, в XIV листі від гнома Зора приводиться суперечка між жіночими модними уборами, нібито підслуханий гномом у французькій крамниці.
У листі «Пекельної пошти» мова йде про француза Никофроне. Він почав свою кар’єру з лакейської служби, потім став служити до митниці й красти казенні гроші, його викривають і засилають на галери на п’ять років. Тим часом його дружина, що була торговка яблуками, продовжує безтурботне життя, розважаючись із новим коханим і розтрачуючи приховані нею гроші. Коли ж вона виявляється без засобів, а захворювання віспою псує її особа, вона відправляється «у чужу землю» і стає там вихователькою.
Крилов цей сюжет розвиває по-своєму. До господарки модної крамниці є француз у розідраному платті. Виявляється, що це брат продавщиці модних товарів. «За різні обмани й крутійства» він потрапив у Бастилію, але біг звідти, «у цю державу, де багато чесних людей нашого ремесла (тобто шахраї) знаходять собі хліб і бувають у великій повазі». Сестра радить йому стати вчителем і у відповідь на ого сумніву заявляє: «Досить, що ти француз, щоб змусити тут тебе почитати знаючої». У наступному листі француженка докладно знайомить свого брата з місцевими звичаями й вдачами й, даючи йому наставляння, як він повинен поводитися в посаді вчителя, зауважує: «Повір, що француз ніякими вчинками не втратить тут поваги, і саме те, чим у нас міг би ти заслужити галери, тут доставить тільки тобі ім’я гостряка». У результаті француз улаштовується в багатий будинок, де йому доручають виховання двох молодих людей.
Крилов використовує основну сюжетну канву Эмина, трохи змінюючи окремі деталі й включаючи в оповідання деякі нові теми (зокрема, важлива для нього тема модної крамниці). Однак є істотне розходження між письменниками в самому їхньому підході до матеріалу. Подібний сюжет у Крилова наповнюється новим змістом насамперед тому, що він виявляється в іншому контексті. Філософські листи «Пошти парфумів» допомагають читачеві дати більше глибоку оцінку тим епізодам, які розказані в сатиричних нарисах. В «Пекельній пошті» немає таких листів: Эмин взагалі уникає міркувань на моральні теми. Крім того, його сатира стосується якихось більш-менш приватних сторін громадського життя, і це спеціально підкреслено в заключному листі «Пекельної пошти»: «Знатних і в правлінні великі місця людей, що мають, ми ніколи в особі не торкали нашими критичними міркуваннями, повіривши сему Горациевому віршу: ми це робили не для ласкательств, але для того, що побоюємося, щоб, переправляючи такі стовпи, на яких величезне опирається будова, цілому будинку не заподіяти шкоди».
По-іншому ставиться до завдань сатири Крилов: в «Пошті парфумів» зачіпаються й «знатні» і «у правлінні великі місця имеющие». Щодо цього Крилову більше близькі принципи сатири Новикова й французьких просвітителів, у творах яких питання про государя й про владу займає видне місце. У Крилова лист сильфа Выспрепара розпадається як би на дві частини: з одного боку, зображення юрби придворних підлесників, що оточують юного государя, з іншого боку - мовлення мудреця, шукача істини, що прагне направити діяльність государя по вірному шляху. Відповідно й все оповідання будується у двох планах: сатиричному й повчальному. У зв’язку із проблемою «верховної влади», «ідеального государя», що хвилювала російських просвітителів, немаловажне значення набуває й питання про те, якої повинне бути оточення государя. Провина й відповідальність за несправедливості й зло, чинимые государем, покладають у першу чергу на ті, хто дає йому дурні ради, хто потурає його слабостям, прагнучи витягти із цього вигоду. Тому тема злих порадників, придворних підлесників стає надзвичайно актуальна в російській літературі XVIII в., пов’язаної з ідеологією Освіти.
Однак для зображення вельмож, «у правлінні великі місця имеющих», не підходила форма сатирико-побутової повісті або нарису, у яких особливо помітно відчувався зв’язок з жанром шахрайського роману (цікавий сюжет, достаток конкретних деталей, що дають подання про вдачі й звичаї, і т.д.). У пошуках інших засобів сатири Крилов звертається до жанру, що получили вже в цей час широке визнання й у європейської, і в російській літературі, - «східної» повести.
77 лист «Пошти парфумів» - це по суті не що інше, як «східна» повість. Правда, «місцевий колорит» зведений тут до мінімуму: відомо, що дія відбувається в столиці Великого Могола, наближені государя називаються мандаринами й емірами, Єдине згадування про звичаї «тої землі» носить явно іронічний характер: мовець із государем мудрець «дев’ять разів валив до ніг його й три рази цілував ніготь другого пальця в лівої ноги імператорської в знак всепринижений-нейшей подяки, дотримуючись звичаю тої землі».
Pages: 1 2
Збережи - » Питання про жанр «Пошти парфумів» Крилова . З'явився готовий твір.