Петербург у лірику О. е. Мандельштама

Осип Мандельштам виріс і довгі роки жив у Петербурзі, але віршів, присвячених цьому місту, у нього не так багато. Однак деякі з них відомі, наскільки можуть бути відомі вірші довго, що перебував у забутті автора. Петербург Мандельштама з’являється часто зі своєї зовнішньої сторони, оскільки авторові властиве занурення в архітектурну тематику. У нього є вірша, як би що знову вишиковують на папері відомі спорудження: собор Паризької Богоматері й храм Айя-Софія

Першим архітектурним згадуванням про Петербург став невеликий вірш про Казанського соборі (“ соборі-велетні”), де мало приділено уваги зодчеству, але зате звучить думка про доброчинність змішання культур &copy A L L S o c h. r u (росіянці й італійської). Це зрозуміло: Казанський собор дуже нагадує римський собор Петра й Павла, а Риму Мандельштам присвятив чималу частку своїх створінь. Вірш про Казанського соборі стало передоднем циклу “Петербурзькі строфи”. Назва це носить лише один вірш, але за ним треба ряд безіменних, які гідні бути об’єднаними під таким ім’ям. В “Петербурзьких строфах” – знову незмінна тематика, зв’язана сархитектурой.

Тут навколо образа всім знайомого лаконічного ампіру (“Над жовтизною урядових будинків…”) кристалізується “соціальна архітектура” всієї Росії, а крізь сучасність просвічує пушкінська епоха (“дивак Євгеній”). Таке змішання епох характеризує думка Мандельштама про єдність часу усередині культури. Культура, як відомо, була ідеалом поета, його творчість була спрямована на відродження й зміцнення культурних традицій. Потім у збірнику “Камінь” (першому збірнику поета), складеному в хронологічному порядку, треба ще кілька віршів, де в кожному рядку з’являється Петербург, – незмінний, такий же, яким був до Мандельштама й залишився після нього: “Петра созданье, Мідний вершник і граніт…

”, “…вітер західний з Неви”. Нева, видимо, була особливо дорога серцю поета або міцніше всього пов’язана з образом самого міста. У кожному разі вона не раз згадується в белее пізніх добутках, на відміну від архітектурних споруджень, їм поет присвячував не більш ніж по одному вірші. Для Мандельштама дуже характерний вірш “Адміралтейство”. Тут звучить акмеїстична формула: “…

краса – не примха напівбога, а хижий окомір простого столяра”. Явна паралель із поетом, що зі слів-каменів створює свою лірику. Ця ідея звучить протягом усього раннього періоду творчості поета. Що стосується безпосередньо Адміралтейства, то в чотирьох строфах автор зумів цілком реалистично відтворити вигляд будинку, і этоудивительно при тім небагатому наборі слів і образів, що він використовував. Цікавий задум вірша: подолання часу переходить у подолання простору, розкриваються три виміри, відкривається п’ята стихія, не космічна, а рукотворна – краса

При читанні виникають мимовільні асоціації з Пушкіним (“Люблю тебе, Петра створіння…”), що в жодному разі не позбавляє вірш Мандельштама самобутності. Є в Мандельштама й вірш, присвячений Исаакиевскому собору. У ньому пролунали ті міркування, які змусили Мандельштама відмовитися від еміграції

Він распрощался з Римом і Константинополем заради Петербурга, заради Исаакия. Тому що не в іноземні собори, а саме в рідний Исаакиевский “…тягнеться дух у часи тяжких лих”. Тут збереглася щира віра. У більше пізніх віршах “Петербург” у Мандельштама перетворюється в “Петрополь”.

У цьому відчувається щось антично-пушкинское. Але, незважаючи на зміну найменування, місто залишається тим же. Всі так само б’ється об граніт Нева, всі ті ж коштують величні будинки, собори, всі нові приходять весни. Однак у відношенні Неви з’явилися нової, дивні, нотки: Але, як Медуза, невська хвиля Мені отвращенье легеня вселяє. Всі ці ліричні міркування нерозривно пов’язані із тривогою за державу, за наступність культурної єдності. Мандельштам упевнений – умирає сам Петербург: У Петрополе прозорому ми вмремо, Де панує над нами Прозерпина. Ми в кожному подиху смертне повітря п’ємо, И щогодини нам смертний час. Цей зворушливий вірш говорить про трепетному, глибокому, неизбывном почуття до рідного міста. Сюди поет, де б не був, прагне як у тиху гавань, як у надійне пристановище (“У Петербурзі ми зійдемося знову…

”, “Я повернувся у своє місто, знайомий до сліз…”). Вірша про Петербург потрібно відшукувати в лірику Мандельштама по крупицях, оскільки вони розкидані в часі. Але зібрати їх воєдино не так вуж важко, оскільки вони займають дуже невелику нішу в його творчості. “Петербурзькі” вірші найчастіше продовжують улюблену архітектурну тематику Мандельштама, але за одами зодчеству чуються любов до рідного міста й відданість йому

Збережи - » Петербург у лірику О. е. Мандельштама . З'явився готовий твір.

Петербург у лірику О. е. Мандельштама





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.