Узагальнюючі фізичні теорії цілком законно прагнуть розкрити найбільш глибоку основу ще більш широкого кола явищ, але думка фізиків не задовольняється цим і, так сказати, по інерції спрямовується до конкретно - фізичного пояснення пристрою всього миру в цілому. І не раз здавалося, що ця мета вже досягнута - те у вигляді класичної механіки, потім у вигляді термодинаміки, тепер у вигляді узагальнюючих теорій полів і елементарних часток. Але час і нові відкриття невблаганно змушують визнати несбиточность подібних надій. Стосовно до усього світу в цілому доводиться обходиться лише філософськими міркуваннями й узагальненнями, лише загальною теорією діалектики, лише якісними оцінками, а не кількісними розрахунками. Академік М.А.Марков так оцінює спроби додати розроблювальним єдиним фізичним теоріям елементарних часток характер фізичної теорії всього миру в цілому: “…..Мова йде в сутності про одного дуже широкий, але конкретного завдання - про побудову теорії тих елементарних часток, список яких установлений у цей час експериментаторами.”. Їм же запропонована оригінальна фізична концепція, поки це гіпотеза й лише майбутнє в стані або підтвердити, або спростувати її. На його думку, можуть існувати фридмони - супердрібні частки з розмірами приблизно 10 -33 див., що представляють незначну частку відомих нині елементарних часток, і разом з тим, що містять у собі мири подібні нашої галактики. “Саме для нас навколишній світ представляється макро системою, але якщо наш мир є свого роду фридманом, те для спостерігача поза його ця система ставиться до мікросвіту”.

Висновок

Учений фізик В.С.Барашенков спеціально розглядав питання про неминучу обмеженість природно наукових теорій. Він переконливо доводить, що можливість побудови відносно “закінчених теорій” (типу механіки Ньютона, термодинаміки, електродинаміки Максвелла, квантової механіки, теорії гравітаційних полів ейнштейна й ін.), досить повно, що описують різні форми руху матерії, не означає можливості в одній або декількох таких теоріях повністю “перекрити” увесь світ, вичерпати все якісне різноманіття законів природи. Кожна така теорія не враховує багато параметрів, другорядні в даному наближенні, але в суть, що становящиеся важливими при подальшому углублении, розглянутих явищ. Це й привід до неминучої обмеженості сфери застосування теорій. Можливість “закінчених теорій” означало б можливість кінця науки, далі якого нема чого було б пізнавати. І, навпаки, непереборна обмеженість кожної окремої теорії припускає нескінченність усього наукового пізнання. Відомі науки, що узагальнюють теорії становлять важливі етапи її розвитку. Всі вони засновані на конкретних принципах, що узагальнюють певне коло фактів, і допускають можливість і необхідність свого подальшого розвитку по шляху створення усе більше загальних і глибоких теорій, що враховують нові, невідомі раніше факти. Такий закон пізнання, обумовлений законами природи

Pages: 1 2