Період відкриття загального зв’язку й твердження еволюційних ідей у Природознавстві

Даний історичний період у розвитку Природознавства характеризується стихійним проникненням ідей діалектики в Природознавство. Розвиток суспільства характеризується перемогою капіталістичного способу виробничих відносин, розвитком великого машинного виробництва, тобто технічним і промисловим переворотом. Різко зростають потреби суспільства в енергії і як наслідок одержують бурхливий розвиток фізика й хімія, науки, що вивчають взаємне перетворення форм енергії й речовин. Бурхливо розвиваються природно наукові знання, а перемога нових суспільних відносин, вимагає осмислення змін у суспільстві від представників соціальний і гуманітарних наук. Початок даного періоду відповідає кінцю 18 століття. До середини 19 століття наукою накопичений великий обсяг фактичного й теоретичного матеріалу, що вимагає всеосяжного охоплення й осмислення, виникає необхідність сполучення аналізу й синтезу в пізнанні й другій третині 19 століття характеризується 3 великими відкриттями:

Клітинна теорія

Вчення про перетворення енергії

Дарвінізм

які завдали остаточного удару по старій метафізиці, потім випливають відкриття, що розкривають діалектикові природи повніше:

Створення теорії хімічної будови органічних сполук А.М. Бутлерова, що з’єднали живу й неживу природу

Періодична система елементів Д.И. Менделєєва

Хімічна термодинаміка Я.Х. Вант-Гофф і Дж. Гиббс.

Основи наукової фізіології И.М. Сєченова

Електромагнітна теорія світла Дж.К. Максвела.

Основним протиріччям даного періоду, були метафізичні погляди першовідкривачів і діалектичних результатів їхніх відкриттів, тобто розрив між об’єктивною й суб’єктивною сторонами процесу пізнання, що гальмувало розвиток фізичної картини миру, що фактично залишалася ще Ньютоновской.

Період “новітньої революції” Вестествознании.

Збігається із вступом капіталізму в стадію імперіалізму, кінець 19, початок 20 століття. Форсується розвиток насамперед фізики у всіх її проявах (атомна енергетика, радіолокація, радіоелектроніка, оптика, квантова фізика й т.д.) Фізичне пізнання природи відіграє роль трампліна стосовно інших галузей Природознавства. Відкриття й винаходи у фізику, дозволяють створювати не тільки нові прилади, але й методи досліджень в інших областях знань. Фізичні методи визначили успіхи хімії, геології, астрономії, сприяли значною мірою розвитку науки про космос і його освоєння. Стимулюючий вплив на Природознавство нових потреб техніки привело до того, що в середині 90-х р. 19 століття почалося “… новітня революція в природознавстві…”, головним чином у фізику:

Відкриття електромагнітних хвиль Г. Герцом

Короткохвильового електромагнітного випромінювання К. Рентгеном

Радіоактивності А. Беккерелем.

Електрона Дж. Томсоном.

Світлового тиску П.Н. Лебедєвим

Введення ідеї квантування енергії М. Планком.

Створення теорії відносності А. енштейном.

Радіоактивного розпаду е. Резерфордом і Ф. Содди.,

Модель атома по Н. Борі

а так само відкриття в хімії й біології (основи генетиці на базі законів Г. Менделя) визначають 1-й етап революції у фізики й Природознавстві. Він супроводжується насамперед порушенням колишніх метафізичних подань про матерію і її будову, властивостях, формах руху й типах закономірностей, про простір і час. Порушення метафізичних поглядів на мир, викликало реакційні наміри ідеалістів і привело до кризи у фізику й усім Природознавстві

2-й етап революції в Природознавстві почався у зв’язку зі створенням квантової механіки й сполученням її з теорією відносності в загальну квантово-релятивістську концепцію. Відбувається подальший бурхливий розвиток Природознавства й у зв’язку із цим триває корінне ламання старих понять, головним чином тих, які зв’язані зі старою класичною картиною миру

Початком 3 – го етапи революції в Природознавстві було перше оволодіння атомною енергією в результаті розподілу ядра й наступних досліджень, з якими зв’язане зародження електронно-обчислювальних машин і кібернетики

Сучасний етап наукового Природознавства, характеризується не тільки лідируючою роллю фізичної науки, але й цілої групи галузей Природознавства:

Біологія (генетика, молекулярна біологія)

Хімія (макрохімія, хімія полімерів)

Науки суміжні із Природознавством (космонавтика, кібернетика) і т.д.

Якщо на початку 20 століття фізичні відкриття розвивалися самостійно, те із середини 20 століття революція в Природознавстві органічно злилася з революцією в техніку, привівши до сучасного науково – технічній революції. З погляду практики вирішальну роль здобувають фундаментальні науки, без яких не може розвиватися сучасна техніка

Бурхливий розвиток всіх галузей Природознавства в кінці 20 століття породило створення не тільки сучасної фізичної картини миру, але й біологічної картини миру й ін. У зв’язку із чим усе більше на перший план виходить нова міждисциплінарний напрямок досліджень, іменоване синергетикой, породжене переходом науки до пізнання складно організованих систем, що еволюціонують,

Сучасний стан фізичної науки пропонує наступну наукову картину миру:

Теорія великого вибуху

На сьогоднішній день наукою встановлене величезне різноманіття матеріальних об’єктів, що представляють мікро, макро й мега мири, але залишається відкритим питання, чи вичерпують ці відкриття все існуюче взагалі. З урахуванням історії людського пізнання й загального духу сучасної наукової картини миру на це питання напрошується негативна відповідь. Різноманіття матерії і її рух нескінченно, при чому не тільки кількісно, але і якісно. Принцип якісної нескінченності природи, означає визнання необмеженого різноманіття структурних форм матерії, що розрізняються самими фундаментальними законами буття

Сучасні супротивники якісної невичерпності природи фактично відроджують древні натурфілософські ідеї, або про єдність первоматерии, або про безліч першоелементів. Якщо вже говорити про загальну теорію миру, то її вихідною ідеєю може бути тільки діалектична ідея єдності через різноманіття й рух. Саме такий мир за даними сучасної науки й мабуть найбільше яскраво про це пише наш співвітчизник фізик – теоретик М.А.Марков, що підкреслює, що “У сучасних поданнях існування даної елементарної частки це лише момент нескінченних перетворень у шкалі більших всесвітніх часів”, що зараз установлюється “Розуміння єдності елементарної частки й Вселеної, ультравеликого й ультрамалого”.

Поняття субстанції із древніх часів використовується для вираження самої загальної й глибокої сутності буття. Відповідно до Декарту й Спинозе, субстанція є причина самої себе, є те, що існує саме по собі, не залежачи не отчого іншого. Але на шляху розвитку діалектичного світорозуміння вдалося показати, що субстанцією варто вважати не яке – той окремий, вибраний освячений прояв буття, а всю нескінченну систему взаимопревращающихся матеріальних об’єктів, всю матерію в нескінченному різноманітті її проявів

У зв’язку із цим діалектика визнає лише часткову, відносну субстанціальність, самообумовленість і самостійність кожного прояву загальної субстанції

Pages: 1 2

Збережи - » Період відкриття загального зв’язку й твердження еволюційних ідей у Природознавстві . З'явився готовий твір.

Період відкриття загального зв’язку й твердження еволюційних ідей у Природознавстві





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.