Період російської літератури, що прийнято називати Срібним століттям

Спочатку небагато про самий плин. У чому ж полягав принцип цього літературного напрямку? Насправді, Гумилев ніколи не відрізнявся особливою скромністю й взяв для позначення своєї творчості грецький корінь acme -вищий ступінь чого-небудь, розквіт, вершина, вістря. Цей напрямок вийшло із символізму , але акмеисти відмовилися від прагнення символістів пізнати непізнаване. Об’єктом своєї творчості вони зробили звичайний предметний мир, поетизуючи його й ища в ньому особливу красу

Був організований «Цех поетів», де молодих літераторів учили поетичній майстерності. Сам Гумилев ставився вкрай серйозно до творчості в цілому й до написання віршів особливо. Він не переносив халтури в мистецтві. От його власні слова: «Походження окремих віршів таємниче схоже з походженням живих організмів. Дума поета одержує поштовх із зовнішнього миру… і довго доводиться виношувати зародок майбутнього утвору, прислухаючись до боязких рухів ще незміцнілого нового життя.» Завдяки цьому висловленню ми можемо бачити, наскільки серйозно було його відношення до поетичного мистецтва. Ну а тепер мені хотілося звернутися безпосередньо до творчості цього чудового поета

Один із критиків того часу сказав про Миколу Гумилеве наступні слова: «поет географії, поет подвигу, художник хоробрості, співак безстрашності, романтик, йому свойствен космизм, характерно підвищене свідомість власного достоїнства й власної особистості».

Один із критиків того часу сказав про Миколу Гумилеве наступні слова: «поет географії, поет подвигу, художник хоробрості, співак безстрашності, романтик, йому свойствен космизм, характерно підвищене свідомість власного достоїнства й власної особистості». Кожне із цих визначень дивно вірно, все це властивийо не тільки творчості Гумилева, але і його особистості. А це була дуже цікава й незвичайна людина як внутрішньо, так і зовні. Згадуючи зовнішній вигляд поета, сучасники говорять наступні слова: «довгий, дерев’яний, з більшим носом, з насунутим на очі казанком. Довгі пальці його рук лежали на набалдашнику тростини. У ньому було щось павине: пихатість, важливість, неповороткість. Тільки рот у нього був зовсім хлоп’ячий, з ніжною й ласкавою посмішкою». Гумилев був подібний до своїх віршів, часом павиним, пихатим, але от крізь них проривається нестримна хлоп’яча романтика, спрага пригод, незвичайних подій, бажання потрапити в ще ніким не звідані мири… Про це говорять навіть назви збірників його віршів: « Шлях конквістадорів», «Романтичні квіти», «Перли», «Чуже небо», «Сагайдак». Для його творчості властива екзотика, це пов’язане з особистою долею поета. Справа в тому, що в 1911-1913 році Микола Гумилев очолював експедицію в Африку по зборі матеріалу для етнографічного музею. Відвідування цієї незвичайної країни залишило незгладимий слід у душі поета, і він буквально занедужав екзотикою. Красі Африки присвячена безліч віршів Гумилева. Одним із програмних уважається вірш «Озеро Чад».

На таємничому озері Чад…
По лісистих його берегах
И в горах, у зелених підніж,
Поклоняються дивним богам
Діви-Жриці з ебеновою шкірою
Також Гумилеву близькі й античні мотиви. Ця тема проявляється у віршах «У берега», «Побиття наречених», «Одиссей у Лаерта», «Воїн Агамемнона».
Що я? Уламок стародавніх образ,
Дротик, що впав втраву.
Умер водій народів Атрид, -
Я ж, незначний, живу

Ми бачимо, що прочитані замолоду добутки грецького сліпого Гомера залишили глибокий слід у душі романтичного, що тонко почуває красу античного миру Коленьки. У ранній творчості поета часто видна фантастична тематика. Ми бачимо, що прочитані замолоду добутки грецького сліпого Гомера залишили глибокий слід у душі романтичного, що тонко почуває красу античного миру Коленьки.

У ранній творчості поета часто видна фантастична тематика. Гумилев пише вірші про гномів, тролів, диявола, проклятих королях, чарівних принцесах… Всі добутки на цю тему дивно гарні, заворожують читача своєю таємною привабливістю. Вірш «Жах»:

Я зустрів голову гієни
На стрункі дівочі плечах
На гострій морді кров налипнула,
Ока зяяли порожнечею,
И мерзотно крався шепіт хрипкий:
« Ти сам прийшов сюди, ти мій!»

Хочеться відзначити, що мені ближче все-таки ранні добутки Гумилева. Мене заворожують незвичайні мири, намальовані поетом, залучають «замки на стрімчаку крутому», «бездонність підземних печер», «купи руїн старих храмів»… Можливо, це ще в силу мого віку. Але в цих ранніх віршах прослизає настільки щиро романтичне сприйняття миру, що я не можу залишатися байдужим!

Тема любові в поезії Срібного століття (на прикладі творчості одного з поетів)

На рубежі 19 і 20 століть життя Росії радикально міняється. Це стосується всіх сторін існування російської людини - і економічної, культурної, і політичної…. Відбувається гострий поворот і в літературі, що відрізняється драматизмом і небувалим динамізмом. Особливо швидко розвивається в цей час російська поезія

Олександр Олександрович Блок - великий російський поет, національна гордість Росії. З його ім’ям зв’язана ціла епоха в розвитку вітчизняної поезії. Але як не модернізується поезія в цей час, однієї з тем, що ніколи не випадають із поля зору творців, є тема любові, і вона, звичайно ж, займає велике місце у творчості Блоку

В 1898-1904 роках поет створює перший цикл - «Вірші про Прекрасну Даму». Пізніше ці вірші складуть першу книгу Блоку. Прекрасна Дама - втілення вічної жіночності, вічний ідеал краси. Ця рання юнацька лірика виникла на основі філософських ідеалістичних навчань, у яких затверджувалося, що поряд з реальним миром існує й ідеальний, до збагнення якого й варто прагнути. І ліричний герой - весь чекаючи кращого, невідомих духовних і щиросердечних перетворень. Ясно видно, та й не приховує це письменник, що він не вдоволений навколишньою його дійсністю. Поет хоче замкнути в собі, зосередитися на своїх особистих переживаннях:

Передчуваю Тебе
Роки проходять мимо
Усе у вигляді одному передчуваю Тебе
Весь обрій у вогні - і ясний нестерпно,
И мовчачи чекаю, - тужачи й люблячи

Блок сподівається на пришестя «вічної жіночності», поки не посится землю

Не тільки тематика, але навіть побудова й лексика, використовувана у віршах, відповідає загадковості й фантастичності зображуваного. Дуже часто використовуються такі слова, як: хтось, десь, щось і т.д. Якщо руки, те «незримі», якщо сни, те - «неможливі», кроки -«неіснуючі»…. Відвернене тлумачення одержували самі реальні предмети: «П’ять вигинів таємних добрих ліній на землі» - це вулиці Васильевского острова Впетербурге.

Відвернене тлумачення одержували самі реальні предмети: «П’ять вигинів таємних добрих ліній на землі» - це вулиці Васильевского острова в Петербурзі. Умовний і образ самого автора. Це скромний «чернець», «покірний раб», смиренний співак Прекрасної Дами. Але, незважаючи, на таку абстрагованість «Віршів про Прекрасну Даму», прототипом Героїні є сама реальна, земна дівчина - Л. Д. Менделєєва, дочка великого російського вченого. Вона стала згодом дружиною Блоку

Образний лад віршів досить метафоричен. Метафори в Блоку відіграють особливу роль. Вони використовуються поетом не стільки для того, щоб показати зовнішні особливості зображуваного, скільки для того, щоб передати всю емоційність, пережитого їм, настрій поета. Вірші досить образні й наповнені символами. Зоря, сон, знак, сутінок, тьма, берег, коло стають стійкими, успішно переходять із одного вірша в інше, не втрачаючи своєї значимості. Кольору так само мають величезне значення в поезії Блоку. Так, наприклад, синій колір - це колір романтичної мрії, червоний тривоги. Іноді, щоб виділити окреме слово, що має визначальне значення, автор пише його з великої букви

Іноді у віршах образ реальної жінки переважає над образністю, і тоді виникають прекрасні картини, ні в чому не уступають гарним метафорам: