В 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив і, що перебувала тоді над владою мусульман Іспанію. Кровопролитна иойна з «невірними» велася, по народних переказах, сім років. Особливо в ній вирізнився маркграф Бретані Хруотланд, що залишився в легендах Роланд. Про розпачливу хоробрість і подвиги цього героя й оповідає пісня середньовічного співака Турольда.
Провоевав в Іспанії сім років, Володар франків Карл Великий Весь гірський край до моря зайняв. Не взяв він тільки місто Сарагосу, Де правил маврами король Марсилий. Правитель Сарагоси був у смятенье, Призвав до себе вельмож своїх Марсилий. Він поринув у похмурий роздум, А після випросив у них ради, як землю Ним рідну удержати. Молчанье було королеві відповіддю. Але встав отут Бланкандрен Вальфондский,
Що славився розумом і слил лихим бійцем
- Він запропонував направити до франків
- Послів з багатими дарунками, заручниками
- Із сімей знатнейших і твердим обещаньем,
- Що прийме в Ахене завіт Христов Марсилий.
- Тоді французи табір знімуть і вернуться
- У Францію додому, але не дочекаються исполненья обещанья,
- Нехай втратимо ми заручників своїх,
- Але край зате іспанський збережемо,-
- Такий був зміст мовлень вельможі
- Язичники у відповідь: «Рада гарна!»
- И от Марсилий Сарагосский зібрав послів і,
- Наказавши їм зірвати в дорозі олійну галузь,
- Знак миру й согласья, і примиренья швидкого домогтися, Попрощався сними.
* У переказі курсивом відзначений текст оригіналу
- У той час Карл, не чуючи підступу,
- У Кордове святкував перемогу
- Сидів король на золотому карбованому троні,
- «Прекрасний станом, величний особою»,
- Довкола нього - «добірні бійці»:
- «Одні розсілися на шовках килимів,
- Інші в зернь грають за столом,
- Хто старий - схильний над шахівницею,
- Хто юний - потішним боєм захоплений».
- Отут до короля приїхали посли,
- Слова їх були, немов мед, солодкі
- У роздум Карл не піднімав чола,
- «Відповідь любила він зважити не поспішаючи».
- Ранком лише, після святої обідні,
- Зібрав король баронів на раду,
- Отут минулого й Турпен-архиепископ,
- И дук Ожье, і Тибо, і Жерье.
- Прийшов і граф Роланд, і Олів’є
- Останнім з’явився Ганелон,
- Що незабаром всіх їх зрадив
- Повідав Карл, чого хочуть посли,
- Не сховавши, що побоюється обману
- Французи мовлять: «Будемо обережні!»
- Племінник короля Роланд
- До ради звернувся зі словами:
- «Сім років воюємо ми на цих землях, <… >
- Марсилий же й раніше був зрадник
- Послали ви двох ваших графів сміливих,
- Базана й Базилия, кневерним.
- Марсилий їх в Альтилье страти зрадив. <… >
- Ведіть рать на Сарагос-міцність,
- Під нею коштуйте хоч до самої смерті,
- Але помститеся за послів лиходієві».
- И хоч правдиві були ці мовлення,
- Карл не поспішав сответом.
- Тоді піднявся з місця Ганелон
- И мовив королеві безстрашно:
- «Повірте не Роландові - він чванливий,
- Не мені, не прочим, а вухам своїм
- Бажає укласти Марсилий мир».
Герцог Немон і інші Слова ті дружно підтримали. Задумалися, кого до Марсилию Послом направити. Всіх шкода королеві: Немон розумний, Роланд відважний, Доріг Олів’є. Васали все потрібні. Роланд сказав, щоб їхав Ганелон. Барони мовлять: «Він на це придатно. Посла меж нас ви краще не знайдете». Чернее ночі Ганелон підхопився, Прилюдно обіцяв Роландові помститися. Карл говорить: «Гніватися вам грішно!» Тоді просив він короля про сина Піклуватися, потім прийняв з Карла рук Рукавичку, жезл, до Марсилию посланье, Але упустив на землю Ганелон рукавичку, Що порахували для посла дурним знаменьем. Недовгі були збори Ганелона, Він осідлав Ташбрюна-скакуна, Взяв добрий меч Морглес. Васалам наказав сім’ю берегти И кланятися дружині, друзям і синові. І поскакав, лише пил стовпом клубиться.
- Дорогою Бланкандрен, посла наздогнавши, запитав,
- Навіщо ж Карл, чия влада так велика,
- Прийшов у їхні землі. Граф Ганелон,
- Обміркувавши свою відповідь, сказав, що Карла
- Підбурює до війн Роланд, його племінник -
- «Наихрабрейший подлупой васал».
- Один раз він зірвав рум’яних яблук
- И Карлові їх приніс, сказавши,
- Що так само він дядькові піднесе й всі корони
- «Убити його - і припиняться війни».
- «Твердий Роланд! - викликнув сарацин.-
- Ужель він хоче всіх поневолити?
- И країни все завоювати вирішив?
- Де рать йому для цього знайти?»
- Відповіли Ганелон: «Французи сним.
- Вони йому вірні, і він иммил.
- Він не жалує золота для них
- Їм броні, мулів, шовк, коней дарується
Готовий він зробити все, що Карл велить, — Хоч до Сходу скорити увесь світ!» У таких мовленнях пройшла дорога, Поки не заприсягли араб і франк Роландові помститися.
От Ганелон у маврів, У трону короля Іспанії коштує.
- Представив королеві його отут Бланкандрен,
- Сказавши, що знатно графа, у Карла він вчести.
- «Нехай скаже, що привіз,- війну иль мир».
- Послові Марсилий мовив: «Говори!»
- Посол у відповідь: «Нехай вас зберігає Господь,
- Преславний шанований усіма нами Бог
- Вам повідомляє Карл, владика мій:
- Коль приймете святий закон Христов,
- Дасть у льон вам пів^-іспанії король,
- А коли не погодитеся ви на те,
- Схопити вас і зв’язати накаже він
- Вас у стольний Ахен відвезуть потім,
- Там винесуть вам правий вирок,
- Там чекають вас суд, і загибель, і ганьба».
- Марсилий гніву не стримав
- И над послом заносить дрот златой.
- Граф оголив свій меч, люто закричав:
- «Із мною загинуть кращі з маврів».
- Всі маври сміливістю його уражені
- Синкліт вельмож Марсилия вгамував,
- а Бланкандрен повідав про зраду
- Він мовив: « чиНе покликати нам посла?
- Адже він заприсяг мені стояти за нас».
- Марсилий вибачилася й графа обдарив
- Задумалися всі, як Карлові дати відсіч
- Король запитав: «Не взяти мені в користь ніяк.
- Ваш государ і старий і седовл ас
- Йому за двісті років, як я чув
- У похід водив він військо багато разів,
- На ньому від стріл і копій багато ран,
- Він розорив войною багато країн
- Коли ж він нарешті вгамує свою вдачу?»
- Отут Ганелон повідав, що в Карла
- Є смілива й доблесна звита:
- Роланд і Олів’є, і пери
- Покуда вони разом, Карл сильний
- Немає армії отважней у цілому світі
- Марсилию сказав він слати дарунки,
- Заручників представити, щоб французи
- Минулого й веселі, і безтурботні
- Війська підуть, залишивши ар’єргард
- З Роландом на чолі в ущелину Сизі
- На них і рушити кращий свій загін
- Коль витримають, то дати їм бій удруге.
- Іспанія поверне тоді й мир, і землі
- Роландові ж від смерті не піти
- Так люби .ті Марсилию слова,
- Що клятвою взаємної обмінялися
- Вони з послом. Язичники дарунки свої несуть послові
- Марсилиев учитель Вальдаброн меч подарував -
- Приязні знак. Климорен шолом дарує Ганелону,
- А королева - брошки дві безцінних
- Тим часом Марсилии данина зібрав,
- Заручників, від Сарагоси ключ
- Він Ганелона міцно обіймав
- И обіцяв не пошкодувати дарунків,
- Коль справа це завершать скоріше.
Pages: 1 2
Збережи - » Переказ змісту «Пісня про Роланда». Французький народний епос. Частина перша . З'явився готовий твір.