Переказ змісту «Пісня про Роланда». Французький народний епос. Частина перша

В 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив і, що перебувала тоді над владою мусульман Іспанію. Кровопролитна иойна з «невірними» велася, по народних переказах, сім років. Особливо в ній вирізнився маркграф Бретані Хруотланд, що залишився в легендах Роланд. Про розпачливу хоробрість і подвиги цього героя й оповідає пісня середньовічного співака Турольда.

Провоевав в Іспанії сім років, Володар франків Карл Великий Весь гірський край до моря зайняв. Не взяв він тільки місто Сарагосу, Де правил маврами король Марсилий. Правитель Сарагоси був у смятенье, Призвав до себе вельмож своїх Марсилий. Він поринув у похмурий роздум, А після випросив у них ради, як землю Ним рідну удержати. Молчанье було королеві відповіддю. Але встав отут Бланкандрен Вальфондский,

Що славився розумом і слил лихим бійцем

  • Він запропонував направити до франків
  • Послів з багатими дарунками, заручниками
  • Із сімей знатнейших і твердим обещаньем,
  • Що прийме в Ахене завіт Христов Марсилий.
  • Тоді французи табір знімуть і вернуться
  • У Францію додому, але не дочекаються исполненья обещанья,
  • Нехай втратимо ми заручників своїх,
  • Але край зате іспанський збережемо,-
  • Такий був зміст мовлень вельможі
  • Язичники у відповідь: «Рада гарна!»
  • И от Марсилий Сарагосский зібрав послів і,
  • Наказавши їм зірвати в дорозі олійну галузь,
  • Знак миру й согласья, і примиренья швидкого домогтися, Попрощався сними.

* У переказі курсивом відзначений текст оригіналу

  • У той час Карл, не чуючи підступу,
  • У Кордове святкував перемогу
  • Сидів король на золотому карбованому троні,
  • «Прекрасний станом, величний особою»,
  • Довкола нього – «добірні бійці»:
  • «Одні розсілися на шовках килимів,
  • Інші в зернь грають за столом,
  • Хто старий – схильний над шахівницею,
  • Хто юний – потішним боєм захоплений».
  • Отут до короля приїхали посли,
  • Слова їх були, немов мед, солодкі
  • У роздум Карл не піднімав чола,
  • «Відповідь любила він зважити не поспішаючи».
  • Ранком лише, після святої обідні,
  • Зібрав король баронів на раду,
  • Отут минулого й Турпен-архиепископ,
  • И дук Ожье, і Тибо, і Жерье.
  • Прийшов і граф Роланд, і Олів’є
  • Останнім з’явився Ганелон,
  • Що незабаром всіх їх зрадив
  • Повідав Карл, чого хочуть посли,
  • Не сховавши, що побоюється обману
  • Французи мовлять: «Будемо обережні!»
  • Племінник короля Роланд
  • До ради звернувся зі словами:
  • «Сім років воюємо ми на цих землях, <… >
  • Марсилий же й раніше був зрадник
  • Послали ви двох ваших графів сміливих,
  • Базана й Базилия, кневерним.
  • Марсилий їх в Альтилье страти зрадив. <… >
  • Ведіть рать на Сарагос-міцність,
  • Під нею коштуйте хоч до самої смерті,
  • Але помститеся за послів лиходієві».
  • И хоч правдиві були ці мовлення,
  • Карл не поспішав сответом.
  • Тоді піднявся з місця Ганелон
  • И мовив королеві безстрашно:
  • «Повірте не Роландові – він чванливий,
  • Не мені, не прочим, а вухам своїм
  • Бажає укласти Марсилий мир».

Герцог Немон і інші Слова ті дружно підтримали. Задумалися, кого до Марсилию Послом направити. Всіх шкода королеві: Немон розумний, Роланд відважний, Доріг Олів’є. Васали все потрібні. Роланд сказав, щоб їхав Ганелон. Барони мовлять: «Він на це придатно. Посла меж нас ви краще не знайдете». Чернее ночі Ганелон підхопився, Прилюдно обіцяв Роландові помститися. Карл говорить: «Гніватися вам грішно!» Тоді просив він короля про сина Піклуватися, потім прийняв з Карла рук Рукавичку, жезл, до Марсилию посланье, Але упустив на землю Ганелон рукавичку, Що порахували для посла дурним знаменьем. Недовгі були збори Ганелона, Він осідлав Ташбрюна-скакуна, Взяв добрий меч Морглес. Васалам наказав сім’ю берегти И кланятися дружині, друзям і синові. І поскакав, лише пил стовпом клубиться.

  • Дорогою Бланкандрен, посла наздогнавши, запитав,
  • Навіщо ж Карл, чия влада так велика,
  • Прийшов у їхні землі. Граф Ганелон,
  • Обміркувавши свою відповідь, сказав, що Карла
  • Підбурює до війн Роланд, його племінник -
  • «Наихрабрейший подлупой васал».
  • Один раз він зірвав рум’яних яблук
  • И Карлові їх приніс, сказавши,
  • Що так само він дядькові піднесе й всі корони
  • «Убити його – і припиняться війни».
  • «Твердий Роланд! – викликнув сарацин.-
  • Ужель він хоче всіх поневолити?
  • И країни все завоювати вирішив?
  • Де рать йому для цього знайти?»
  • Відповіли Ганелон: «Французи сним.
  • Вони йому вірні, і він иммил.
  • Він не жалує золота для них
  • Їм броні, мулів, шовк, коней дарується

Готовий він зробити все, що Карл велить, — Хоч до Сходу скорити увесь світ!» У таких мовленнях пройшла дорога, Поки не заприсягли араб і франк Роландові помститися.

От Ганелон у маврів, У трону короля Іспанії коштує.

  • Представив королеві його отут Бланкандрен,
  • Сказавши, що знатно графа, у Карла він вчести.
  • «Нехай скаже, що привіз,- війну иль мир».
  • Послові Марсилий мовив: «Говори!»
  • Посол у відповідь: «Нехай вас зберігає Господь,
  • Преславний шанований усіма нами Бог
  • Вам повідомляє Карл, владика мій:
  • Коль приймете святий закон Христов,
  • Дасть у льон вам пів^-іспанії король,
  • А коли не погодитеся ви на те,
  • Схопити вас і зв’язати накаже він
  • Вас у стольний Ахен відвезуть потім,
  • Там винесуть вам правий вирок,
  • Там чекають вас суд, і загибель, і ганьба».
  • Марсилий гніву не стримав
  • И над послом заносить дрот златой.
  • Граф оголив свій меч, люто закричав:
  • «Із мною загинуть кращі з маврів».
  • Всі маври сміливістю його уражені
  • Синкліт вельмож Марсилия вгамував,
  • а Бланкандрен повідав про зраду
  • Він мовив: « чиНе покликати нам посла?
  • Адже він заприсяг мені стояти за нас».
  • Марсилий вибачилася й графа обдарив
  • Задумалися всі, як Карлові дати відсіч
  • Король запитав: «Не взяти мені в користь ніяк.
  • Ваш государ і старий і седовл ас
  • Йому за двісті років, як я чув
  • У похід водив він військо багато разів,
  • На ньому від стріл і копій багато ран,
  • Він розорив войною багато країн
  • Коли ж він нарешті вгамує свою вдачу?»
  • Отут Ганелон повідав, що в Карла
  • Є смілива й доблесна звита:
  • Роланд і Олів’є, і пери
  • Покуда вони разом, Карл сильний
  • Немає армії отважней у цілому світі
  • Марсилию сказав він слати дарунки,
  • Заручників представити, щоб французи
  • Минулого й веселі, і безтурботні
  • Війська підуть, залишивши ар’єргард
  • З Роландом на чолі в ущелину Сизі
  • На них і рушити кращий свій загін
  • Коль витримають, то дати їм бій удруге.
  • Іспанія поверне тоді й мир, і землі
  • Роландові ж від смерті не піти
  • Так люби .ті Марсилию слова,
  • Що клятвою взаємної обмінялися
  • Вони з послом. Язичники дарунки свої несуть послові
  • Марсилиев учитель Вальдаброн меч подарував -
  • Приязні знак. Климорен шолом дарує Ганелону,
  • А королева – брошки дві безцінних
  • Тим часом Марсилии данина зібрав,
  • Заручників, від Сарагоси ключ
  • Він Ганелона міцно обіймав
  • И обіцяв не пошкодувати дарунків,
  • Коль справа це завершать скоріше.
  • Pages: 1 2

    Збережи - » Переказ змісту «Пісня про Роланда». Французький народний епос. Частина перша . З'явився готовий твір.

Переказ змісту «Пісня про Роланда». Французький народний епос. Частина перша





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.