Дія відбувається в Авлиде, у таборі Агамемнона Тужний цар будить вірного слугу Аркаса. Той надзвичайно здивований пригнобленим видом свого пана: нащадкові богів Агамемнонові у всьому благоволить удача - недарма на його дочці хоче женитися безтрепетний воїн Ахілл, найголовніший із грецьких героїв. Ифигения незабаром прибуде разом з матір’ю в Авлиду, де повинен відбутися шлюбний обряд. Цар плаче, і Аркас злякано запитує, чи не трапилося якого нещастя з його дітьми або дружиною

Агамемнон у відповідь викликує, що не допустить смерті дочки. НА ЖАЛЬ, він зробив жахливу помилку, але твердо має намір її виправити. Коли небувалий штиль скував грецькі кораблі в гавані, брати Атриди звернулися до жерця Калхасу, і той виголосив волю богів: греки повинні принести в жертву юну діву, у чиїх жилах тече кров Олени - шлях на Трою буде закритий, поки Ифигения не зійде на вівтар Діани. Вражений Агамемнон готовий був вступити в боротьбу з підступною долею й відмовитися від походу, але хитромудрий УЛИСС зумів переконати його. Гордість і марнославство пересилили батьківську жалість: цар дав згоду на страшну жертву й, щоб заманити Ифигению із Клитемнестрой в Авлиду, удався до обману - написав лист від імені Ахілла, що у той час виступив у похід проти ворогів свого батька. Герой уже повернувся, однак лякає царя не гнів його, а те, що Ифигения в щасливому невіданні летить назустріч своєї любові - до своєї загибелі

Лише відданий Аркас може запобігти лиху: потрібно перехопити жінок у шляху й сказати їм, начебто Ахілл бажає відкласти весілля й що провиною тому Эрифила - бранка, вивезена з Лесбосу. Щире підґрунтя ніхто не повинен довідатися, інакше ахейци збунтуються проти легкодухого царя, а Клитемнестра ніколи не простить задуму віддати на заклання дочка

У намет Агамемнона є Ахілл і УЛИСС. Юний герой, не підозрюючи про виверт із листом, жадає піти під вінець із улюбленої - крім того, йому не терпиться покарати гордовитий Илион. Агамемнон нагадує йому про неминучу загибель під стінами Трої, але Ахілл не бажає нічого слухати: парки возвестили матері Фетиде, що її сина чекає або довге життя в безвісності, або рання загибель і вічна слава - він вибирає другий жереб. УЛИСС із задоволенням слухає ці палкі мовлення: дарма Агамемнон боявся, що Ахілл перешкодить жертвопринесенню, без якого не з- стоїться довгоочікуваний похід. Угадуючи сум’яття пануючи, УЛИСС докоряє його за відступництво: у свій час саме Агамемнон змусив наречених Олени заприсягти в тім, що вони стануть її вірними захисниками - ахейци залишили будинку, коханих дружин і дітей тільки заради зганьбленої честі Менелая. Цар гнівно відповідає, що про велич душі легко міркувати, коли ллється чужа кров - навряд чи УЛИСС виявив би подібну непохитність відносно власного сина Телемаку. Проте слово буде стримано, якщо Ифигения прибуде в Авлиду. Бути може, боги не хочуть її загибелі: вона могла затриматися в шляху або ж матері наказала їй залишитися в Аргосе. Цар осікається на півслові, побачивши свого слугу Эврибата Той повідомляє, що цариця прибула, хоча перезва збилася з дороги й довго плутала в темному лісі. Із Клитемнестрой і Ифигенией їде юна бранка Эри-фила, що бажає вопросить жерця Калхаса про свою долю. Грецьке військо радіє, вітаючи сім’ю улюбленого царя. Агамемнон у жаху - тепер дочка приречена. УЛИСС, догадавшись про виверт пануючи, намагається утішити його: така воля богів, і смертним не можна нарікати на них. Зате спереду чекає блискуча перемога: Олена буде повернута Менелаю, а Троя повалена в порох - і все це завдяки мужності Агамемнона!

Бранка Эрифила розкриває душу повірниці Доріні. Доля переслідує її з дитинства: вона не знає своїх батьків, і було передвіщено, що таємниця народження відкриється їй лише в смертну годину. Але саме тяжке випробування чекає її спереду - це весілля Ифигении й Ахілла. Эрифила зізнається здивованої Доріні, що закохалася в героя, що відняв у неї волю й дівочу честь - цей кривавий лиходій скорив її серце, і тільки заради нього вона відправилася в Авлиду. Углядівши Агамемнона з дочкою, Эрифила відходить убік. Ифигения леститься до батька, намагаючись зрозуміти причину його явної зніяковілості й холодності. Цар поспішає піти, і Ифигения ділиться своїми тривогами з Эрифилой: батько сумний, а наречений не показується на очі - бути може, він тепер думає тільки про війну. Входить розлютована Клитемнестра з листом у руці. Наміру Ахілла змінилися: він пропонує відстрочити весілля - таке поводження негідно героя. Царської дочки не пристало чекати від нього милості, тому обидві вони повинні негайно покинути табір. Эрифила не може сховати своєї радості, і Ифигения раптово догадується, отчого бранка так прагнула в Авлиду - причиною тому зовсім не Калхас, а любов до Ахілла. Тепер усе стало зрозуміло - і пригноблений вид батька, і відсутність нареченого. У цей момент з’являється сам Ахілл, і Ифигения гордо повідомляє йому про свій негайний від’їзд. Здивований Ахілл звертається за роз’ясненнями до Эрифиле: він тaк поспішав побачитися з нареченою, хоча Агамемнон і повторював, що дочка не приїде - отчого ж Ифигения уникає його й що означають мрячні мовлення Улисса? Якщо хтось здумав над ним подшутить, він віддасть кривдникові сповна. Эрифила уражена в саме серце: Ахілл любить Ифигению! Але ще не все загублено: царя явно боїться за дочку, царівну в чомусь обманюють, від Ахілла щось приховують - можливо, ще вдасться насолодитися помстою

Клитемнестра виливає свої образи Агамемнонові: вони з дочкою вже готові були виїхати, але отут з’явився стривожений Ахілл і вблагав їх залишитися - він заприсяг помститися знехтуваним наклепникам, що обвинуватили його в зраді Ифигении. Агамемнон охоче визнає, що дарма довірився неправдивій чутці. Він особисто відведе дочку до вівтаря, але цариці не слід показуватися в таборі, де все дихає передчуттям кровопролиття. Клитемнестра приголомшена - лише матері личить передати дочка в руки нареченого. Агамемнон непохитний: якщо цариця не хоче прислухатися до прохання, нехай підкориться наказу. Як тільки цар іде, з’являються щасливі Ахілл і Ифигения. Царівна просить нареченого даровать волю Эрифиле в цей радісний для них обох година, і Ахілл охоче обіцяється

Вірному Аркасу доручено відвести Ифигению до вівтаря. Слуга зарікся мовчати, але не витримує й повідомляє про те, яка доля уготована царівні. Клитемнестра падає до ніг Ахілла, благаючи врятувати дочка. Герой, вражений приниженням цариці, клянеться вразити кожного, хто посмітить підняти руку на Ифигению - паную же прийде відповісти за свій обман. Ифигения благає нареченого упокорити свій гнів: ніколи вона не засудить гаряче улюбленого батька й у всьому скориться його волі - звичайно, він урятував би її, якби це було в його силах. Ахілл не може сховати образи: невже батько, що прирікає її на смерть, їй дорожче того, хто виступив на її захист? Ифигения лагідно заперечує, що улюблений їй дорожче життя: вона безтрепетно зустріла звістку про швидку смерть, але ледь не втратилася почуттів, почувши неправдиву чутку про його зраду. Напевно, своєю безмірною любов’ю до нього вона й розгнівала небеса. Эрифила, залишившись наодинці з Доріній, клекоче з люті. Як злякався за Ифигению безтрепетний Ахілл! Цього вона суперниці ніколи не простить, і отут всі засоби гарні: Агамемнон, зважаючи на все, не втратив надії врятувати дочка й хоче ослухатися богів - про цей блюзнірський задум потрібно сповістити греків. Тим самим вона не тільки помститься за свою зганьблену любов, але й урятує Трою - Ахілл ніколи більше не встане під прапори пануючи

Pages: 1 2