Березень 1865 р. У США під час громадянської війни п’ятеро сміливців-північан біжать із узятого жителями півдня Ричмонда на повітряній кулі. Страшна бура викидає чотирьох з них на берег незаселеного острова в Південній півкулі. П’ята людина і його собака зриваються в море недалеко від берега. Цей п’ятий - хтось Сайрес Смит, талановитий інженер і вчений, душа й керівник загону мандрівників - протягом декількох днів мимоволі тримає в напрузі своїх супутників, які ніде не можуть відшукати ні його самого, ні відданого йому пса Топа. Більше всіх страждає колишній раб, а нині відданий слуга Смита - негр Наб.

У повітряній кулі перебували також військовий журналіст і друг Смита, Гедеон Спилет, людина дуже енергійний і рішучий, що володіє кипучим розумом; моряк Пенкроф, добродушний і заповзятливий сміливець; п’ятнадцятирічний Герберт Браун, син капітана корабля, на якому плавав Пенкроф, що залишився сиротою, і до якого моряк ставиться як до власного сина. Після стомлюючих пошуків Наб нарешті знаходить свого якось що незрозуміло врятував хазяїна в милі від берега. Кожний з нових поселенців острова має незамінні таланти, а під керівництвом Сайреса Спилета ці відважні люди гуртуються й стають єдиною командою. Спочатку за допомогою найпростіших підручних засобів, потім роблячи на власних невеликих фабриках усе більше й більше складні предмети праці й побуту, поселенці облаштовують своє життя. Вони полюють, збирають їстівні рослини, устриць, потім навіть розводять домашню живність і займаються землеробством. Житло вони влаштовують собі високо в скелі, у звільненій від води печері

Незабаром, завдяки своїй працьовитості й розуму, колоністи вже не знають потреби ні в їжі, ні в одязі, ні в теплі й затишку. У них є всі, крім звісток про батьківщину, про долю якої вони дуже тривожаться

Один раз, вертаючись у своє житло, назване ними Гранітним палацом, вони бачать, що усередині господарюють мавпи. Через якийсь час, немов під впливом божевільного страху, мавпи починають вистрибувати з вікон, і чиясь рука викидає мандрівникам мотузкові сходи, що мавпи підняли в будинок. Усередині люди знаходять ще одну мавпу - орангутанга, що залишають у себе й називають дядюшкой Юпом. Надалі Юп стає людям іншому, слугою й незамінним помічником

В інший день поселенці знаходять на піску ящик з інструментами, вогнепальною зброєю, різними приладами, одягом, кухонним начинням і книгами англійською мовою. Поселенці дивуються, звідки міг узятися цей ящик. По карті, також оказавшейся в ящику, вони виявляють, що поруч із їхнім островом, на карті не відзначеному, розташований острів Табір. Моряк Пенкроф загоряється бажанням відправитися на нього. За допомогою своїх друзів він будує бот. Коли бот готовий, усі разом відправляються на ньому в пробне плавання навколо острова. Під час його вони знаходять пляшку із запискою, де говориться, що потерпілий аварія корабля людин чекає порятунку на острові Табір. Ця подія зміцнює впевненість Пенкрофа в необхідності відвідування сусіднього острова. Пенкроф, журналіст Гедеон Спилет і Герберт відправляються в плавання. Прибувши на Табір, вони виявляють маленьку халупу, де по всіх ознаках уже давно ніхто не живе. Вони розбрідаються по острові, не сподіваючись побачити живу людину, і намагаються відшукати хоча б його останки. Раптово вони чують лемент Герберта й кидаються йому рятуйте! Вони бачать, що Герберт бореться з якимось оброслими волоссями істотою, схожим на мавпу. Однак мавпа виявляється здичавілою людиною. Мандрівники зв’язують його й перевозять на свій острів. Вони відводять йому окрему кімнату в Гранітному палаці. Завдяки їхній увазі й турботам дикун незабаром знову перетворюється в цивілізовану людину й розповідає їм свою історію. Виявляється, що кличуть його Айртоном, він колишній злочинець, хотів опанувати вітрильником «Дункан» і за допомогою таких же, яким був він, покидьків суспільства перетворити його в піратське судно. Однак його планам не призначено було збутися, і на кару дванадцять років тому його залишили на незаселеному острові Табір, для того щоб він усвідомив свій учинок і надолужив свій гріх. Однак хазяїн «Дункана» Едуард Гленарван сказав, що коли-небудь повернеться за Айртоном.

Поселенці бачать, що Айртон щиро кається у своїх минулих гріхах, та і їм він намагається всіляко бути корисним. Тому вони не схильні судити його за минулі провини й охоче приймають його у своє суспільство. Однак Айртону потрібен час, і тому він просить дати йому можливість пожити в корале, що поселенці побудували для своїх одомашнених тварин на деякій відстані від Гранітного палацу,

Коли бот уночі в буру вертався з острова Табір, його врятував багаття, що, як думали плившие на ньому, розпалили їхні друзі. Однак виявляється, що вони до цьому минулому непричетні. З’ясовується також, що Айртон не кидав у море пляшку із запискою. Поселенці не можуть пояснити ці таємничі події. Вони усе більше відмінюються до думки, що крім них на острові Линкольна, як вони його охрестили, живе ще хтось, їхній таємничий благодійник, що часто приходить їм рятуйте! самих складних ситуаціях. Вони навіть уживають пошукову експедицію в надії виявити місце його перебування. Однак пошуки закінчуються безрезультатно.

На наступне літо (тому що з тих пор, як Айртон з’явився на їхньому острові, і до того моменту, як він розповів їм свою історію, пройшло вже п’ять місяців і літо закінчилося, а в холодну пору року робити плавання небезпечно) вони вирішують знову добратися до острова Табір, щоб залишити в хатині записку. У записці вони мають намір попередити капітана Гленарвана у випадку, якщо він повернеться, що Айртон і п’ятеро інших потерпілих катастрофу чекають допомоги на сусідньому острові

Поселенці живуть на своєму острові вже три роки. Їхнє життя, їхнє господарство досягли процвітання. Вони вже збирають багаті врожаї пшениці, вирощеної з єдиного зернятка, три роки тому виявленого в кишені в Герберта, побудували млин, розводять домашнього птаха, повністю облаштували своє житло, з вовни муфлонів зробили собі новий теплий одяг і ковдри. Однак мирне життя їх затьмарює одну подію, що загрожує їм загибеллю. Один раз, дивлячись на море, вони бачать удалечині прекрасно оснащене судно, але над судном розвівається чорний прапор. Судно встає на якір у берега. На ньому видні прекрасні далекобійні пушки. Айртон під покривом ночі пробирається на корабель, щоб зробити розвідку. Виявляється, що на кораблі перебуває п’ятдесят піратів. Чудом вислизнувши від них, Айртон вертається на берег і повідомляє друзям, що їм необхідно готуватися до битви. Ранком з корабля спускаються дві шлюпки. На першої поселенці підстрілюють трьох, і вона вертається назад, друга ж пристає до берега, а шестеро піратів, що залишилися на ній, ховаються в лісі. Із судна палять із гармат, і воно ще ближче підходить до берегу. Здається, що жменьку поселенців уже ніщо не має сил урятувати. Раптово величезна хвиля здіймає під кораблем, і він тоне. Всі пірати, що перебувають на ньому, гинуть. Як виявляється згодом, корабель підірвався на міні, і ця подія остаточно переконує мешканців острова, що вони тут не одні

Pages: 1 2