Дія відбувається в Англії в 1850 р. Молодий лондонський художник Уолтер Хартрайт за рекомендацією свого друга, італійського професора Піски, одержує місце вчителя малювання в Лиммеридже в Кумберленде, у маєтку Фредерика фэрли, есквайра. Перед від’їздом Уолтер приходить прощатися до матері й сестри, що живе в передмістя Лондона. Вертаючись додому пізньою печенею ввечері, вона зненацька зустрічає на пустельній дорозі дивну жінку, від голови до ніг одягнену вбелое.

Вони продовжують шлях разом. Згадування Хартрайта про місця, куди йому має бути поїхати, викликає в незнайомки несподіване хвилювання. Вона з любов’ю говорить про миссис Фэрли, покійній власниці Лиммериджа. Потім із гнівом і страхом згадує про один баронета з Хемпшира, не називаючи, втім, його імені. Уолтер допомагає незнайомці піймати кеб і майже відразу ж після її від’їзду бачить коляску із двома сідоками, що розпитують про «жінку в білому». Вони шукають її, щоб повернути в божевільний будинок, звідки вона втекла

Уолтер Хартрайт приїжджає в Лиммеридж, знайомить із його мешканцями. Це Мэриан Голкомб, дочка покійної миссис Фэрли від першого шлюбу, некрасива, але чарівна й енергійна брюнетка, її сестра по матері Лора Фэрли, ніжна й лагідна блондинка, і містер Фредерик Фэрли, їхній дядько, холостяк і страшний егоїст, той самий, хто запропонував Уолтеру роботу. Уолтер розповідає Мэриан про свою зустріч із жінкою в білому, і та, заінтригована, знаходить у листах своєї матері згадування про дівчинку Ганні Катерик. Миссис Фэрли прив’язалася до дівчинки через подібність її з Лорой, а маленька Ганна, відповідаючи своїй покровительці палкою любов’ю, заприсягла на честь її ходити завжди тільки в білому. Отут ВІЛЬЯМ розуміє те дивне почуття, що не раз виникало в нього при погляді на Лору:

жінка в білому дивно нагадувала Лору, тільки схудлу й зблідлу або пережившую горі. Мэриан і Уолтер зберігають своє відкриття в таємниці. Тим часом, як часто трапляється, учитель і учениця, Уолтер і Лора, полюбили один одного. Але вони не говорять про свою любов. Їх розділяє пропасти соціальної й майнової нерівності, адже Лора знатна й багата, вона спадкоємиця Лиммериджа. А саме головне, Лора заручена з людиною, якого вибрав їй батько, - це баронет сер Персиваль Глайд, власник великого маєтку в Хемпшире. Про цьому Уолтеру повідомляє Мэриан, і при словах «баронет» і «Хемпшир» йому пригадуються нескладні мовлення ніколи зустрінутої їм жінки в білому. Але от Хартрайт бачить її знову на лиммериджском цвинтар - Ганна Катерик миє біломармуровий пам’ятник на могилі миссис Фэрли. У розмові з Уолтером (а вдень раніше в анонімному листі до Лоре, сильно її що встревожили) Ганна застерігає Лору від шлюбу із сером Персивалем Глайдом, що представляється їй втіленням зла. До того ж виявляється, що саме він заточив Ганну в божевільний будинок. Простясь із Лорой, пригноблений Уолтер вертається в Лондон, а потім їде в довгих, повну небезпек археологічну експедицію в Центральну Америку

Мэриан змушує приехали в Лиммеридж нареченого Лори дати пояснення відносно Ганни, і той представляє лист миссис Катерик, матері Ганни, на доказ того, що діяв з її згоди й на благо її дочки. До останньої хвилини Мэриан і Лора сподіваються на те, що весіллю що-небудь перешкодить, але чуда не відбувається. Персиваль Глайд і Лора Фэрли вінчаються в церкві Лиммериджа і їдуть у весільну подорож в Італію. Через півроку вони вертаються в Англію й поселяються в Блекуотер-Парке, маєтку Глайда, туди ж приїжджає Мэриан Голкомб. Разом з парою Глайд із Італії прибуває ще одна подружня пара - граф і графиня Фоско. Графиня Фоско - тітка Лори, ніколи нісенітною й марнолюбна, зараз душею й тілом віддана чоловікові, з якого буквально не зводить очей, немов загіпнотизована, ловить кожне його слово й безперервно скручує для нього маленькі пахітоски. Граф

Фоско надзвичайно товстий, незмінно ввічливий, дуже люб’язний, безупинно робить знаки уваги дружині, обожнює білих мишок, яких носить із собою у великій клітці. Але в ньому відчувається незвичайна сила духу («якби замість жінки він .женився на тигриці, він приборкав би й тигрицю», - зауважує Мэриан).

На околицях Блекуотер-Парка Лора зустрічає Ганну Катерик, і та ще раз застерігає її, радячи не довіряти чоловікові й побоюватися його. А сер Персиваль, запекло маючи потребу в грошах, хоче змусити Лору підписати якісь папери не читаючи. Лора відмовляється. Чоловік загрожує їй, але графові фоско вдається зм’якшити ситуацію. Женихівський лиск і чарівність сера Персиваля давно зникли, він грубий з женою, глузливий і не раз дорікає її в захопленні вчителем-художником (Персиваль догадався про таємницю Лори). Граф і його дружина всіма способами перешкоджають Мэриан у спробах зв’язатися з повірником сім’ї Фэрли. Вони неодноразово перехоплюють листи (один раз навіть обпоївши якимось зіллям дівчину, що повинна була відправити лист по приїзду в Лондон). Мэриан підозрює змова проти Лори й, щоб затвердитися у своїх припущеннях, підслухує бесіду Персиваля Глайда й графа фоско. Змова дійсно існує, але Мэриан не може протистояти йому - підслухуючи нічну розмову, вона простуджується й серйозно занедужує. Скориставшись хворобою Мэриан, її, відповідно до плану графа Фоско, переносять у віддалену частину замка, Лоре ж повідомляють, що вона виїхала, і обманом виманивают її нібито в гості до дядька, містерові фэрли. Але в Лондоні Лору під ім’ям Ганни Катерик поміщають у божевільний будинок, де колись перебувала теперішня Ганна, У той же час у лондонському будинку своєї тітки вмирає оказавшаяся там проїздом мнима леді Глайд. Тепер ніщо не коштує між Персивалем Глайдом і багатством його дружини

Видужавши, Мэриан намагається розібратися в що происшли. Їй вдається знайти й за допомогою підкупу звільнити Лору - зломлену, що залишилася без імені й багатства. З експедиції вертається Уолтер. Придя поклонитися могилі Лори, він зустрічає там Мэриан і що змінилася, страшно схожу на Ганну Катерик Лору. Уолтер знімає квартиру, де вони поселяються втрьох, і спільними зусиллями він і Мэриан допомагають Лоре потроху отямитися. Уолтер вирішує повернути Лоре її ім’я. Зрозумівши, що сер Персиваль Глайд ховав Ганну Катерик у божевільному будинку, тому що боявся викриттів, Уолтер починає з’ясовувати, яких саме. Він відвідує матір Ганни, миссис Катерик. Вона цілком виразно відмовляється допомогти Хартрайту вивести Персиваля Глайда на чисту воду, при цьому безсумнівно, що вона ненавидить Глайда й буде рада, якщо УОЛТЕР зуміє порахуватися з ним. З розмов з миссис Катерик, матір’ю Ганни, з паламарем церкви Старого Уэлмингама, містером Уансборо, у якого виявилася скопійованої книга церковних метричних записів, Уолтер розуміє, що шлюб батьків Глайда не був зареєстрований, отже, у нього немає прав ні на титул, ні на земельні володіння. У свій час Глайд одержав доступ у ризницю й можливість підробити запис завдяки миссис Катерик, але коли її чоловік запідозрив любовний зв’язок між ними, Глайд не спростував цього припущення, боячись виявити щиру причину своїх зустрічей з нею. Згодом він неодноразово допомагав миссис Катерик грішми. Ненависть до Ганни й страх перед нею були викликані тим, що дівчина насмілилася повторити слідом за матір’ю, що їй відома таємниця Глайда. Цього було досить, щоб бідна дівчина опинилася в божевільному будинку, а її мовлення - що б вона не затверджувала - не могли вважатися свідченням. Почуваючи небезпеку, Персиваль Глайд прагне всіма силами перешкодити Уолтеру добратися до істини, потім, не підозрюючи про існування дубліката, вирішує спалити книгу записів, але при пожежі в церкві згоряє сам

Граф Фоско вислизає від переслідування. Випадково в театрі Уолтер бачить графа й зауважує його явний переляк побачивши свого приятеля професори Піски, що не довідається графа (втім, той міг змінити зовнішність, та й роки зробили своє). Очевидно, розуміє Уолтер, граф Фоско був членом того ж таємного суспільства, що й Піску. Страх графа можна пояснити його відступництвом, зрадництвом інтересів братерства й очікуванням неминучої відплати. Уолтер змушений вдатися до допомоги Піски. Він залишає професорові запечатаний конверт із листом, у якому викриває графа й просить покарати його, якщо Уолтер не повернеться до призначеної години наступного дня. Прийнявши ці запобіжні заходи, Уолтер Хартрайт приходить до графа Фоско й змушує його написати історію доконаного їм і Глайдом шахрайства. Граф, із властивим йому самовдоволенням, натхненно пише, витративши на це заняття майже всю ніч, а графиня готується до спішного від’їзду, час від часу з’являючись і демонструючи Уолтеру свою ненависть кнему.

Pages: 1 2