Мир чеховської прози невичерпне різноманітний. Оповідання Чехова лаконічні й стислі, але скільки в них простежено живих характерів, скільки доль! У самих незначних, буденних подіях письменник бачить внутрішню глибину й психологічну складність. І найважливішою заслугою Чехова є те, що його творчість максимально наближена до життя, що він показав саме життя. Тому всі його герої неоднозначні: у них є як позитивні, так і негативні якості. Майстерність Чехова, особливості його прози прекрасно відбиті в новелі «Будинок з мезоніном».

В «Будинку з мезоніном» з’єднані три теми - тема любові, тема праці й тема народу. Художник, від імені якого ведеться оповідання, у багатій дворянській садибі зустрічає двох сестер. Молодша, Женя (домашні називають її Мисюсь), - сприйнятлива й вразлива натура. Вона захоплюється читанням книг і за цим заняттям може провести цілий день. Протягом усього оповідання Чехов малює портрет Мисюсь, риси якого дуже виразні. Наприклад, «у будень вона ходила звичайно у світлої рубашечке й у темно-синій спідниці», іноді «крізь широкі рукави просвічували її тонкі, слабкі руки». Дівчина дивиться на художника своїми [«більшими очами», а в кульмінаційній сцені побачення «зворушливо прекрасні були її бліда особа, тонка шия, «кие руки, її слабість, ледарство, її книги!»

Однак вся увага письменника зосереджена на розкритті внутрішнього миру героїні, а штрихи портрета сприяють цьому

Женя ще молодий і недосвідчена, вона бачить у людях тільки гарне: їй подобається художник, але вона любить і сестру, що є повною її протилежністю. Часто Мисюсь повторює фразу: «Наша Ліда чудова людина!»

Лідія Волчанинова, «тонка, бліда, дуже гарна, із цілою копицею каштанових волось на голові, з маленьким упертим ротом», твердо вирішила бути діяльн і доброї, допомагати бедним і хворим, поширювати знання серед селян. «…Не можна сидіти сложа руки, - говорить Ліда. - Правда, ми не рятуємо людства й, бути може, багато в чому помиляємося, але ми робимо те, що можемо, і ми - праві. Найвище й святе завдання культурної людини - це служити ближнім, і ми намагаємося служити, як уміємо».

И отут Чехов показує складність життєвих явищ: з одного боку, Ліда - черства, обмежена людина, а з іншого боку - рішучий, вольовий. Вона займається земськими проблемами, всіма силами намагається полегшити безрадісне існування селян. Дівчина живе тільки на двадцять п’ять рублів своєї платні, хоча в сім’ї є досить більші засоби. Але Лідія позбавлена щирих, прекрасних почуттів. Не визнає вона й мистецтва, що, на її думку, не приносить користі народу

И в ідейну боротьбу з Лідією Волчаниновой вступає художник, що намагається глибше осмислити життя. По-іншому бачить він мети, що коштують перед інтелігенцією. «По-моєму, - говорить головний герой Лідії, - медичні пункти, школи, бібліотечки, аптечки, при існуючих умовах, служать тільки поневоленню. Народ обплутаний ланцюгом великої, і ви не рубаєте цього ланцюга-, а лише додаєте нові ланки…»

Заперечує він і користь грамотності: «Не грамотність потрібна, а воля для широкого прояву духовних здатностей».

Також художник не визнає медицину: «Якщо вже лікувати, то не хвороби, а причини їх. Усунете головну причину - фізична праця, і тоді не буде хвороб».

И взагалі герой уважає, що всяка діяльність інтелігенції шкідлива, тому що вона зміцнює «існуючий порядок»: «Нічого не потрібно, нехай земля провалиться в тартарари!» Ліда боїться впливи таких мовлень на молодшу сестру й змушує Женю виїхати в іншу губернію. Імовірне щастя двох людей зруйновано, їхня любов розтоптана сухою, черствою Лідією. І закінчується новела тужливим вигуком художника: «Мисюсь, де ти?»

«Будинок з мезоніном» — це оповідання про те, як змушені розстатися люблячі серця. Але тут же автор піднімає проблему інтелігенції й народу: легкого, безтурботного життя мешканців дворянської садиби протипоставлене важке життя мужиків. Розуміючи, що «бібліотечками» і «аптечками» справі допомогти не можна, Чехов призиває читачів шукати нові шляхи рішення цієї проблеми. А будинок з мезоніном стає порожнім після від’їзду Жені. Адже саме Мисюсь - найясніша особистість в оповіданні. І будинок «жив», будинок «дихав» завдяки чистоті її почуттів, її думок. Чому ж Ліда не навчилася цінувати цю чистоту, щирість, чому вона відгороджує себе «холодною», непереборною стіною?!

У новелі «Будинок з мезоніном» Антон Павлович Чехов виступає, скоріше, як лірик і романтик, чим як реаліст. Тому особливо високо художнє значення цього оповідання. Серед інших письменників А. П. Чехова виділяє незвичайна спостережливість. Глибоке знання життя й людей допомагало йому за допомогою дрібних подробиць, окремих штрихів зображувати правдиво і яскраво характер людини, предмети, природу. Тому художня деталь має важливе значення у творчості Чехова. Він був дуже строгий у відборі подробиць, перевіряв усе до дріб’язків - у його добутках не може бути нічого випадкового. Письменник говорив, що якщо в першій дії на стіні висить рушниці, то наприкінці воно обов’язково повинне вистрілити

Жанр оповідання Чехов довів до досконалості. У маленькому добутку він міг передати велику кількість інформації, це було важливо для письменника. Художня деталь сприяла скороченню обсягу