Жив-Був мужик. У цього мужика був кіт, тільки такий пустун, що лихо! Набрид він до смерті. От мужик думав, думав, взяв кота, посадив у мішок і поніс у ліс. Приніс і кинув його в лісі - пускай пропадає

Кіт ходив, ходив і набрів на хатинку. Заліз на горище й полеживает собі. А захочеться їсти - піде в ліс, пташок, мишей наловить, наїсться досита - знову на горище, і горя йому мало!

От пішов кіт гуляти, а назустріч йому лисиця. Побачила кота й дивується: “Скільки років живу в лісі, такого звіра не видивала!”

Поклонилася лисиця котові й запитує:

- Позначся, добрий молодець, хто ти такий? Як ти сюди зайшов і як тебе по ім’ю величати? А кіт скинув вовну й відповідає:

- Кличуть мене Котофей Іванович, я із сибірських лісів присланий до вас воєводою (1).

- Ах, Котофей Іванович! - говорить лисиця. - Не знала я про тебе, не відала. Ну, підемо ж до мене вгости.

Кіт пішов до лисиці. Вона привела його у свою нору й стала пригощати різної дичинкой, а сама все запитує:

- Котофей Іванович, одружений ти або холост?

- Холост.

- И я, лисиця, - дівиця. Візьми мене заміж!

Кіт погодився, і почався в них бенкет так веселощі

На інший день відправилася лисиця добувати припасів, а кіт залишився будинку

Бігала, бігала лиса й піймала качку. Несе додому, а назустріч їй вовк:

- Стій, лисиця! Віддай утоку!

- Ні, не віддам!

- Ну, я сам відніму

- А я скажу Котофею Івановичу, він тебе смерті зрадить!

- А хто такий Котофей Іванович?

- Хіба ти не чув? До нас із сибірських лісів присланий воєводою Котофей Іванович! Я раніше була лисиця-дівиця, а тепер нашого воєводи дружина

- Ні, не чула, Лизавета Іванівна. А як би мені на нього подивитися?

- В! Котофей Іванович у мене такий сердитий: хто йому не по вдачі прийде, зараз з’їсть! Ти приготуй барана так принеси йому на уклін: барана-те поклади на видне місце, а сам схоронися, щоб кіт тебе не побачив, а те, брат, тобі туго прийде!

Вовк побіг за бараном, а лисиця - домийся

Іде лисиця, і зустрів їй ведмідь:

- Стій, лисиця, кому утчу несеш? Віддай мені!

- Ступай-Ка ти, ведмідь, подобру-поздорову, а те скажу Котофею Івановичу, він тебе смерті зрадить!

- А хто такий Котофей Іванович?

- А який присланий до нас із сибірських лісів воеводою. Я раніше була лисиця-дівиця, а тепер нашого воєводи - Котофея Івановича - дружина

- А чи не можна подивитися його, Лизавета Іванівна?

- В! Котофей Іванович у мене такий сердитий: хто йому не сподобається, зараз з’їсть. Ти ступай, приготуй бика так принеси йому на уклін. Так дивися, бика-те поклади на видне місце, а сам схоронися, щоб Котофей Іванович тебе не побачив, а то тобі туго прийде!

Ведмідь пішов за биком, а лисиця - домийся

От приніс вовк барана, обдер шкіру й коштує роздумує. Дивиться - і ведмідь лізе сбиком.

- Здраствуй, Михайло Іванович!

- Здраствуй, брат Левон! Що, не видал лисиці із чоловіком?

- Ні, Михайло Іванович, сам їх дожидаю.

- А ти сходь-ка до них, поклич, - говорить ведмідь вовкові

- Ні, не піду, Михайло Іванович. Я неповороткий, ти краще йди

- Ні, не піду, брат Левон. Я волохатий, клишавий, куди мені!

Раптом - звідки не візьмися - біжить заєць. Вовк і ведмідь як закричать на нього:

- Мабуть сюди, косою!

Заєць так і присів, вуха піджав

- Ти, заєць, поворотлив і на ногу швидкий: збігай до лисиці, скажи їй, що ведмідь Михайло Іванович із братом Левоном Івановичем давно вже готові, чекають тебе-де із чоловіком, з Котофеем Івановичем, хочуть поклонитися бараном так биком

Заєць пустився до лисиці у всю спритність. А ведмідь і вовк стали думати, де б имспрятаться.

Ведмідь говорить:

- Я полізу на сосну. А вовк йому говорить:

- А я куди дінуся? Адже я на дерево не піднімуся. Схорони мене куди-небудь.

Ведмідь сховав вовка в кущах, завалив сухими листами, а сам вліз на сосну, на саму верхівку, і поглядає, чи не йде Котофей Іванович слисой.

Заєць меж тим прибіг до лисициной нори:

- Ведмідь Михайло Іванович із вовком Левоном Івановичем надіслали сказати, що вони давно чекають тебе із чоловіком, хочуть поклонитися вам биком так бараном

- Ступай, косою, зараз будемо

От і пішли кіт з лисою. Ведмідь побачив їх і говорить вовкові:

- Який же воєвода-те Котофей Іванович маленький!

Кіт зараз же кинувся на бика, вовну скуйовдив, почав рвати м’ясо й зубами й лабетами, а сам мурчить, начебто гнівається:

- Мау, мау!

Ведмідь знову говорить вовкові:

- Невеликий, так ненажерливий! Нам чотирьом не з’їсти, а йому одному мало. Мабуть, він і до нас добереться!

Схотілося й вовкові подивитися на Котофея Івановича, так крізь листи не видать. І почав вовк потихеньку розгрібати листи. Кіт услихал, що листи ворушаться, подумав, що це миша, так як кинеться - і прямо вовкові в морду вцепился пазурами

Вовк перелякався, підхопився й давай витікати. А кіт сам злякався й поліз на дерево, де сидів ведмідь

“Ну, - думає ведмідь, - побачив він мене!”

Злазити-Те був ніколи, от ведмідь як шмякнется з дерева об землю, всі печінки відбив, підхопився - так навтьоки.

А лисиця вслід кричить:

- Біжіть, біжіть, як би він вас не задер!..

З тої пори всі звірі стали кота боятися. А кіт з лисицею запаслися на всю зиму м’ясом і стали жити так поживати. І тепер живуть

Воєвода - тут: керуючий округом (у Древній Русі).

Переказ із епосу - Марья Моревна

У деякому царстві, у деякій державі жив-був Іван-царевич; у нього було три сестри: одна Марья-Царівна, інша Ольга-Царівна, третя Ганна-Царівна. Батько й мати в них померли; умираючи, вони синові карали:

- Хто перший за твоїх сестер стане свататися, за того й віддавай - при собі не тримай довго!

Царевич поховав батьків і з горя пішов із сестрами в зелений сад погуляти. Раптом знаходить на небо хмара чорна, встає гроза страшна

- Пойдемте, сестриці, додому! - говорить Іван-царевич

Тільки прийшли в палац - як гримнув грім, роздвоїлася стеля, і влетів до них у світлицю ясний сокіл, ударився сокіл об підлогу, зробився добрим молодцем і говорить:

- Здраствуй, Іван-царевич! Колись я ходив гостем, а тепер прийшов сватом; хочу в тебе сестрицю Марью-Царівну посвататися

- Коли люб ти сестриці, я її не вгамовую - нехай з богом іде!

Марья-Царівна погодилася; сокіл женився й відніс неї у своє царство

Дні йдуть за днями, годинники біжать за годинниками - цілого року наче й не було; пішов Іван-царевич із двома сестрами в зелений сад погуляти. Знову встає хмара з вихром, смолнией.

- Пойдемте, сестриці, додому! - говорить царевич. Тільки прийшли в палац - як ударив грім, распалася дах, роздвоїлася стеля, і влетів орел; ударився об підлогу й зробився добрим молодцем.

- Здраствуй, Іван-царевич! Колись я гостем ходив, а тепер прийшов сватом

И посватав Ольгу-Царівну. Відповідає Іван-царевич:

- Якщо ти люб Ользі-Царівні, те нехай за тебе йде; я з її волі не знімаю

Ольга-Царівна погодилася й вийшла за орла заміж; орел підхопив її й відніс у своє царство

Пройшов ще один рік; говорить Іван-царевич своїй молодшій сестриці:

- Підемо в зеленому саду погуляємо!

Погуляли трошки; знову встає хмара з вихром, смолнией.

- Повернемося, сестриця, додому!

Повернулися додому, не встигли сісти - як ударив грім, роздвоїлася стеля, і влетів ворон; ударився ворон об підлогу й зробився добрим молодцем; колишні були гарні собою, а цей ще краще.

- Ну, Іван-царевич, колись я гостем ходив, а тепер прийшов сватом; віддай за мене Ганн-царівну

- Я с сестриці волі не знімаю: коли ти полюбився їй, нехай іде за тебе

Вийшла за ворона Ганна-Царівна, і відніс він її у свою державу

Залишився Іван-царевич один; цілий рік жив без сестер, і зробилося йому нудно.

- Піду, - говорить, - шукати сестриць

Зібрався в дорогу, ішов, ішов і бачить - лежить у поле рать-сила побита. Запитує Іван-царевич:

- Коли їсти отут жива людина - отзовися! Хто побив це військо велике?

Відгукнувся йому жива людина:

- Все це військо велике побила Марья Моревна, прекрасна королевна.

Пустився Іван-царевич далі, наїжджав на намети білі, виходила до нього назустріч Марья Моревна, прекрасна королевна:

- Здраствуй, царевич, куди тебе бог несе - з волі аль по неволі?

Відповідав їй Іван-царевич:

- Добрі молодці по неволі не їздять!

- Ну, коли справу не до поспіху, погостюй у мене вшатрах.

Іван-царевич тому й радий, дві ночі в наметах ночував, полюбився Марье Моревне й женився на ній

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Переказ із епосу - Кіт і лисиця . З'явився готовий твір.