Дирцея благає свого батька Матусия не повставати проти закону, що вимагає щорічного приношення в жертву Аполлонові юної діви зі знатного роду. Ім’я жертви визначає жереб. Лише царські дочки врятовані від страшного обов’язку, та й то тому, що відіслано батьком за межі країни. Але Матусий уважає, що він, підданий, у батьківстві своєму дорівнює цареві, і по справедливості цар повинен або повернути своїх дочок на батьківщину й тим показати приклад строгого дотримання священних законів, або звільнити від їхнього виконання всіх інших. Дирцея вважає, що володарі - вище законів, Матусий не погоджується з нею, він не бажає тремтіти від страху за дочку - або нехай Демофонт тремтить так само, як інші!
Демофонт призиває в палац свого сина Тиманта. Той залишає військовий табір і поспішає на заклик. Тимант складається в таємному шлюбі з Дирцеей. Якщо їхня таємниця відкриється, Дирцею чекає смерть за те, що вона посмітила сполучатися шлюбом зі спадкоємцем трону. Тимант радується зустрічі з Дирцеей і розпитує її про їхнього сина Олинте. Дирцея говорить, що хлопчик як дві краплі води схожі на батька. Тим часом наближається строк щорічного жертвопринесення. Незабаром стане відомо, хто з юних дів приречений на заклання. Цар не раз запитував оракула, коли Аполлон змилостивиться й перестане вимагати людських жертв, але відповідь була коротка й темний: «Гнів богів затихне, коли безневинний узурпатор довідається про себе правду». Дирцея боїться майбутнього жереба. Її страшить не смерть, але Аполлон вимагає крові безневинної діви, і якщо Дирцея безмовно піде на заклання, то прогніває бога, а якщо відкриє таємницю, то прогніває царя. Тимант і Дирцея вирішують зізнатися у всім Демофонту: адже цар видав закон, цар може й скасувати його.
Демофонт повідомляє Тиманту, що має намір женити його на фригийской царівні Креусе. Він послав за нею свого молодшого сина Керинта, і корабель повинен незабаром прибути. Демофонт довго не міг знайти гідну Тиманта наречену. Заради цього він забув давню ворожнечу фракийских і фригийских царів. Тимант виражає здивування: отчого його дружина неодмінно повинна бути царської крові? Демофонт наполягає на необхідності шанувати завіти предків. Він відправляє Тиманта назустріч нареченій. Залишившись один, Тимант просить великих богів захистити Дирцею й охоронити їх шлюб
Фригийская царівна прибуває у Фракію. Керинт за час шляху встиг полюбити Креусу. Залишившись наодинці із Креусой, Тимант умовляє її відмовитися від шлюбу з ним. Креуса ображена. Вона просить Керинта помститися за неї й убити Тиманта. У нагороду вона обіцяє йому своє серце, руку й корону. Бачачи, що Керинт блідне, Креуса називає його боягузом, вона нехтує закоханого, що говорить про любов, але не здатний постояти за честь улюбленої зі зброєю в руках. У гніві Креуса здається Керинту ще прекрасніше.
Матусий вирішує відвезти Дирцею із Фракії. Дирцея припускає, що батько довідався про її шлюб з Тимантом. Вона не має сил покинути чоловіка й сина. Тимант заявляє Матусию, що не відпустить Дирцею, і отут | з’ясовується, що Матусий не відає про їхній шлюб і тому не може узяти до тями, по якому праву Тимант втручається в їхні справи. Матусий розповідає, що Демофонт розгнівався на нього за те, що він, підданий, посмітив порівнювати себе із царем, і на кару за норовистість повелів принести в жертву Дирцею, не чекаючи жереба. Тимант умовляє Матусия не тривожитися: цар відхідливий, після першого вибуху гніву він неодмінно охолоне й скасує свій наказ. Начальник стражи Адраст вистачає Дирцею. Тимант молить богів додати йому мужності й обіцяє Матусию врятувати Дирцею.
Креуса просить Демофонта відпустити її додому, у Фрігію. Демофонт думає, що Тимант віджахнув Креусу своєю брутальністю й нечемністю, адже він виріс серед воїнів і не привчений до ніжності. Але Креуса говорить, що їй не пристало вислухувати відмову. Демофонт, думаючи, що всьому провиною помисливість царівни, обіцяє їй, що Тимант сьогодні ж стане її чоловіком. Креуса вирішує: нехай Тимант підкориться волі батька й запропонує їй свою руку, а вона потішить своє самолюбство й відмовить йому. Креуса нагадує Демофонту: він батько й ширяй, виходить, він знає, що таке воля батька й кара пануючи
Тимант благає Демофонта пощадити дочка нещасного Матусия, але Демофонт нічого не хоче слухати: він зайнятий готуваннями до весілля. Тимант говорить, що випробовує непереборну відразу до Креусе. Він знову благає батька пощадити Дирцею й зізнається, що любить її. Демофонт обіцяє зберегти Дирцее життя, якщо Тимант підкориться його волі й жениться на Креусе. Тимант відповідає, що не може цього зробити. Демофонт говорить: «Царевич, дотепер я говорив з вами як батько, не змушуйте мене нагадувати вам, що я цар». Тимант дорівнює поважає волю батька й волю пануючи, але не може її виконати. Він розуміє, що винувато й заслуговує покарання
Демофонт ремствує на те, що всі його ображають: горда царівна, перекірливий підданий, зухвалий син. Розуміючи, що Тимант не підкориться йому, поки Дирцея жива, він віддає наказ негайно вести Дирцею на заклання. Загальне добро важливіше життя окремої людини: так садівник зрізує марну гілку, щоб дерево краще росло. Якби він зберіг неї, дерево могло б загинути
Тимант розповідає Матусию, що Демофонт залишився глухий до його благань. Тепер єдина надія на порятунок - втеча. Матусий повинен спорядити корабель, а Тимант тим часом обдурить стражів і викраде Дирцею. Матусий захоплюється шляхетністю Тиманта й дивується його відмінності сотцом.
Тимант твердий у своїй рішучості бігти: дружина й син для нього дорожче, ніж корона й багатство. Але от він бачить, як Дирцею в білому платті й квітковому вінці ведуть на заклання. Дирцея переконує Тиманта не намагатися неї врятувати: він однаково їй не допоможе й тільки погубить себе. Тимант приходить у лють. Тепер він ні перед ким і ні перед чим не зупиниться, він готовий зрадити вогню й мічу палац, храм, жерців
Дирцея молить богів зберегти життя Тиманту. Вона звертається до Креусе із проханням про заступництво. Дирцея розповідає, що безвинно засуджено на смерть, але вона просить не за себе, а за Тиманта, якому загрожує загибель через неї. Креуса здивована: на порозі смерті Дирцея думає не про себе, але про Тиманте. Дирцея просить ні про що не запитувати її: коли б вона могла повідати Креусе всі свої нещастя, серце царівни розірвалося б від жалості. Креуса захоплюється красою Дирцеи. Якщо вже дочка Матусия змогла зворушити навіть її, то немає нічого дивного в тім, що Тимант її любить. Креуса із працею стримує сльози. Їй боляче думати, що вона - причина страждань закоханих. Вона просить Керинта упокорити гаїв Тиманта й удержати його від безрозсудних учинків, а сама йде до Демофонту просити за Дирцею. Керинт захоплюється великодушністю Креуси й знову говорить їй про свою любов. У його серці пробуджується надія на взаємність. Креусе дуже важко причинятися суворої, їй милий Керинт, але вона знає, що повинна стати дружиною спадкоємця трону. Вона шкодує, що суєтна гординя робить її рабою й змушує придушувати свої почуття
Тимант і його друзі захоплюють храм Аполлона, перекидають вівтарі, гасять жертовний вогонь. З’являється Демофонт, Тимант не підпускає його до Дирцее. Демофонт наказує варті не торкати Тиманта, він хоче подивитися, до чого може дійти синовняя зухвалість. Демофонт кидає зброя. Тимант може вбити його й запропонувати своїй невартій коханій руку, що ще димиться від крові батька. Тимант падає в ноги Демофонту й віддасть йому свій меч. Його злочин великий, і йому немає прощення. Демофонт почуває, що його серце здригнулося, але опановує собою й наказує стражам закувати Тиманта в ланцюзі. Тимант покірно підставляє руки. Демофонт велить заклать Дирцею прямо зараз, у його присутності. Тимант не може врятувати улюблену, але просить батька змилостивитися над нею. Він відкриває Демофонту, що Дирцея не може бути принесена в жертву Аполлонові, тому що бог вимагає крові безневинної діви, а Дирцея дружина й мати. Жертвопринесення відкладається: треба знайти іншу жертву. Дирцея й Тимант намагаються врятувати один одного, кожний готовий взяти всю провину на себе. Демофонт наказує розлучити чоловіка й жінки, але вони просять дозволи бути разом в останню годину. Демофонт обіцяє, що вони вмруть разом. Чоловік і жінка прощаються
Pages: 1 2
Збережи - » Переказ драми Пьетро Метатазио «Демофонт» . З'явився готовий твір.