Павло Корчагін – позитивний герой поколінь 50-х років XX століття

ПАВЛО КОРЧАГІН – ПОЗИТИВНИЙ ГЕРОЙ ПОКОЛІНЬ 50-х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ Цвяхи би робити із цих людей, Не було б у світі міцніше цвяхів. Н. Тихонов «Скарбницею моральних цінностей більшовизму» була названа книга Н. Островського «Як загартовувалася сталь» критиком Колосовим незабаром після її опублікування в 1932 році. Ледь «Як загартовувалася сталь» з’явилася на світло, почалося друге життя його героя Павла Корчагіна. Кілька поколінь називали його «політруком радянської молоді». Корчагін був з комсомольцями 30-х на легендарних новобудовах: Магнитка й Дніпрогес, Челябінський тракторний і Комсомольск-на-Амуре. А в «сорокові фатальні» боровся сфашистами.

Поет Н. Тихонов, будучи військовим кореспондентом, бачив, що в частинах книга «Як загартовувалася сталь» «зробилася свого роду Євангелієм» для бійців. Відомо, що молодогвардійці Краснодона перечитували роман Островського, виховуючи в собі волю й рішучість. Крилаті слова Островського «Тільки вперед, тільки на лінію вогню» – стали девізом посланців комсомолу на будівництві Братньої й Красноярської ГЕС, Камаза й Автоваза. У чому ж секрет такої популярності й життєвої активнос-ри героя й роману «Як загартовувалася сталь»? Імовірно, у тім, що в цій книзі з особою силою й художній-гой енергією відбита романтична юність нашої батьківщини

Микола Островський народився в 1904 році в робочій родині на Україні. З дитячого років побував «у людях», повною мірою пізнав вагу підневільної праці, заглянув «у саму глибину життя, на її дно, у колодезь», але не зламався, а, навпроти, зміцнів, виховав у собі пристрасть до опору й протесту. Зблизившись із більшовиками, він бере активну участь у боротьбі за владу Рад в 1919 році, вступає в комсомол і 15-літнім парубійком іде добровольцем на фронт

Після поранення в 1920 році змушений був демобілізуватися з армії, але продовжував жботать у Київських залізничних майстернях. З 1927 року був прикутий до постелі, через рік втратив зре-ше – все це наслідку важкого поранення. Інвалід у двадцять чотири роки. Але «поки в мене стукає серце,- говорить ге-зой роману (багато в чому автобіографічний образ),- мене від партії не відірвати

З ладу мене виведе тільки смерть». Жити для Островського означало бути корисним людям, робити справа, доручена партією. У нього залишилася тільки єдина зброя – письменницьке слово. Нестерпно важко було працювати, але однаково: «Умій жити й тоді, коли життя стає нестерпною. Зроби її корисної».

Спочатку він намагався писати сам, але робота йшла повільно, і тоді почав диктувати глави майбутнього роману рідним і друзям. Слідом за першою частиною роману виходить друга, книга стає незвичайно популярною. Автор одержує гори вос-эрженных листів. В 1935 році Миколи Олексійовича Островського нагороджують орденом Леніна за героїчну участь в >ажданской війні й активній роботі «за справу соціалізму».

З 1934 року письменник працює над новим романом «Породжені революцією», що залишилася незавершеним, тому що грудня 1936 року Островського не стало. Легендарне життя! Але невірно було б зводити силу впливу роману «Як загартовувалася сталь» тільки до його автобіографічної основи. Близькість долі автора й героя надає особливу вагомість і переконливість кожному слову

Разом з тим письменник був зовсім прав, затверджуючи: «Як загартовувалася сталь» – роман, а не біографія комсомольця Островського, тому що індивідуальні переживання й реальні факти підняті тут до ступеня великих художніх узагальнень, служать образному відкриттю нового ладу почуттів і переживань». Сам революційний час продиктував стиль і композицію роману. Стрімкий ритм революції стає ритмом книги, стихія загального відновлення життя визначає новизну фарб і інтонацію добутку. Важко не погодитися з думкою, що затвердилася в критику, що «Як загартовувалася сталь» стала не просто книгою про свій час, але книгою багатьох поколінь, тому що в ній з небаченою виразністю виявлений «зміст долі нової людини, його героїчний жереб і його моральне самовідчуття». Роман Островського обґрунтовано називають «Біографією покоління».

У ньому біля тридцяти персонажів, які з повним правом представляють молоду гвардію більшовиків, долі яких сходяться з долею Павла Корчагіна. Багато друзів Павла не повернулися з війни, склали голів у боротьбі з ворогами. Сережа й Валячи Бруз-Жак, Миша Левчуков, Гришатка Хороводько… Багатолюдність роману дозволяє авторові підкреслити колективізм нового героя як типового представника цілого покоління молоді

Балтійський матрос-більшовик Федір Жухрай, «налитий силоміць, як старий кремезний дуб», допоміг юнакові і його друзям розібратися в механіку життя й боротьби, визначитися тепер, коли «на всій землі пожежа почалася». Дні, проведені Корчагіним з Жухраем, «стали для молодого кочегара вирішальними». У романі показана наступність поколінь, спільність їхньої роботи й спрямованість вбудущее.

Павло названий у романі «типовим представником молодої гвардії більшовиків». Він не просто схожий на інших, а стає символом свого покоління. «Як загартовувалася сталь» – класичний радянський роман виховання мас

Островський одним з перших початків писати історію підйому й становлення особистості молодого комуніста, досліджував цей процес всебічно й переконливо. Життя Корчагіна – стрімкий рух, що свідчить про те, як розкувала революція людські сили, як вона [сприяла підйому й розвитку особистості. Островський був [нетерпимий до спрощеного розуміння образа комуніста й робив (ставку на те, щоб затвердити багатство особистості нового челове-[ка, показати реальну складність і багатогранність його натури. Письменник був переконаний, що Корчагін і його ровесники знаме-|нуют новий лад почуттів, думок, переживань. Життя їх ду-SXOBHO багате, інтереси різноманітні, характери глибокі й пси-|хологически переконливі

Якось Островський вимовила дуже важливі й значимі сло-|ва: «Людина живе не вроздріб: черевом^ печінкою, підлогою, а | цілим…» Ця цілісність буття, приналежність справі, становить ледь |ли не головна якість корчагинского характеру. Він весь спрямований у комунізм. Не знає й не визнає розриву між словом і справою, особистим інтересом і загальним життям, одним і [багатьма. Він максималіст

Роман Островського – у контексті зі своєю епохою, що! охоче прибігала до порівняння нової людини з міцністю заліза, сталі, поетизувала його твердість і непохитність. Девіз Корчагіна всесвітньо відомий: «Найдорожче в людини – це життя

Вона дається йому один раз, і прожити її треба так, щоб не було болісно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палив ганьбу за подленькое й дріб’язкове минуле й щоб, умираючи, зміг сказати: все життя й всі сили були віддані самому [прекрасному у світі – боротьбі за звільнення людства». Всім прожитим життям Павло Корчагін підтвердило правоту й надійність своїх слів. А його героїчне життя допомогло нашим прадідам і дідам побудувати могутню державу й відстояти його волю й незалежність у боротьбі з фашизмом. Для нашого покоління Павло Корчагін не є героєм, I але, як знати, такі мужні натури завжди можуть навчити жити, боротися й перемагати в будь-яких умовах, не тільки в революціях і війнах

Збережи - » Павло Корчагін – позитивний герой поколінь 50-х років XX століття . З'явився готовий твір.

Павло Корчагін – позитивний герой поколінь 50-х років XX століття





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.