Серед жгутикових зустрічаються колоніальні форми , состоящие з різного числа индивидумов (від 8 до 10 000 особин і більше) (вольвокс).

Представники лейшмания

Лейшмания зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб - лейшманіози, що протікають із поразкою шкір і й слизуватих оболонок (шкірний лейшманіоз або пендинская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз або калу-азар). Переносником лейшманіозу є мос кити, які заражаються при ссанні крові хворого чоло століття або тварини. Збудник проникає в організм челове ка при укусі москіта

Шкірний лейшманіоз (пендинская виразка). Лейшмании проникають у шкіру людини, у клітках якої розмножуються; виникає запальний процес із наступним омертвінням тканини (некроз) і утворенням виразок. Розрізняють два типи шкірного лейшманіозу: міський і сільський

При шкірному лейшманіозі міського типу зараження відбувається через хворих людей і, імовірно, собак; збудник, потрапивши в організм людини, протягом 2-8 місяців (редк об 3-5 років) не викликає видимих проявів хвороби (инкубаци онний період). Потім на місці укусу москіта (найчастіше на особі або на руках) з’являється буруватий вузлик (лейшмани ома), що поступово збільшується. Через 5-10 місяців на місці вузлика розвивається виразка круглої форми із щільними краями й гнійним відділенням. Частіше виникає 1-3 виразки. Хвороба триває 1-2 року

При шкірному лейшманіозі сільського типу зараження про виходить від великої й полуденної піщанок, тонкопалого ховрашка й ін . Інкубаційний період при шкірному лейшманіозі сільського типу становить від 1 тижня до 2 місяців. Хвороба починається гостро. На шкірі (особи, рук, часто - ніг) з’являються лейшманиоми, що нагадують гнійник (фурункул). Виразки про роззуються в перші тижні хвороби: неправильної форми,

із щільними краями, дном жовтого кольору й із гнійним відділенням. Загоєння починається через 2-4 місяці з наступним рубцюванням. Тривалість хвороби становить 3-6 місяців

Вісцеральний лейшманіоз ( калу-азар). Зараження походить від хворої людини, собак, диких тварин (віл ков, лисиць і ін.). Інкубаційний період триває від 10-21 дня до 1 року й рідко довше, найчастіше - 3-6 місяців. Захворювання розвивається поступово. З’являються слабість, млявість, підвищується температура, збільшуються селезінка й печінка. Шкіра здобуває своєрідний колір - воскової, блідо^-зелений або темний (« калу-азар» - чорна хвороба). Спостерігаються зміни з боку серця, крові, надпочеч ников, бруньок

Лікування лейшманіозу - стаціонарне

Профілактика полягає в знищенні нір гризуно в (при цьому гинуть і гризуни, і москіти, що живуть у цих норах), вилові бродячих собак, обстеженні всього поголовь я собак у вогнищі й ліквідації захворілим лейшманіозом живіт них, а також у знищенні місць виплода москітів

Лямблія

Лямблії викликають захворювання за назвою лямб лиоз. Вони паразитує в тонкій кишці, іноді в жовчному міхурі; існують у двох формах: рухливий (вегетативної ) і нерухливої (форма цисти). Рухлива форма лямблій має чотири пари жгутиков і присасивательний диск, з його допомогою вона прикріплюється до слизуватої оболонки тонкої кишки. Зараження відбувається при вживанні забруднений них цистами продуктів і води, а також через руки й предмет и побуту. Потрапивши в шлунково-кишковий тракт в осіб зі знижений ний кислотністю шлункового соку й навіть у здорової людини, лямблії розмножуються в тонкій кишці, іноді у великій кількості, викликаючи роздратування слизуватої оболонки. З’являються болі у верхній частині живота або в області пупка , відзначаються здуття живота, гурчання, нудота. Можуть бути запори, що переміняються поносами (з домішкою слизу). Найчастіше хворіють діти

Лікування : рекомендується дієта

Профілактика : Особиста гігієна, захист продуктів харчування від забруднення, боротьба смухами.

Трихомонада

Трихомонада піхвова цист не утворить, пита ется бактеріями й еритроцитами. Викликає запалення сечі полової системи – трихомониаз. Збудник захворювання передається статевим шляхом. Внеполовое зараження (через загальні із хворим предмети туалету, постіль і т.д.) буває рідше. Може передаватися новонародженій дівчинці від боляче й матері. Можливий перехід хвороби в хронічну форму. При поширенні на придатки важко піддається лікуванню . При трихомониазе найчастіше дивується піхва, появ ляются рясні гнійні виділення з неприємним заходом; відчуваються сверблячка й печіння в піхву. У чоловіків симптомом є запалення сечівника (уретрит), що супроводжується лише незначними слизуватими виде лениями.

Лікування : особиста гігієна, контрольне відвідування лікаря .

Профілактика : особиста й полова гігієна

Клас споровики

Представники цього класу ( Sporozoa ) характеризують ся тим, що в циклі свого розвитку утворять стадію суперечка . Всі споровики є паразитами людини й тварин. Вони паразитують у різних тканинах і клітках. Лихоманка, мало кровие, жовтяниця – типові ознаки захворювання спорови ками. Піроплазми, бабезии ставляться до загону кров’яних споровиків, вражаючи еритроцити ссавців (корів, коней, собак і ін. свійських тварина). Переносники болез їй - кліщі. Крім кров’яних є ще два загони споровиків - кокцидии й грегарини .

Кокцидии паразитують як у безхребетних, так і в хребетних тваринах - ссавців, рибах, птахах. Кокцидия токсоплазмоз викликає хвороба людини токсо плазмоз. Їм можна заразитися від будь-якого представника сімейства котячих

Грегарини паразити тільки безхребетних, в основ ном – комах і, як правило, поселяються в кишечнику. Дорослі грегарини зовні схожі на хробаків. Вони бувають як дрібні (10 мікрон), так і досить великим, видимим неозброєним оком - до 1,6 мм .

Малярійний плазмодій

Малярійний плазмодій викликає малярію, що протікає із приступами лихоманки, змінами в крові, збільшенням печінки й селезінки. Розрізняють чотири форми маля рии: триденну, чотириденну, тропічну, а також овалемалярию. Джерелом хвороби є хворий маля рией людина, а переносником - самка малярійного комара. Самка комара, заражаючись при ссанні крові хворого, стано вится здатної передавати плазмодії. Здорова людина заражається при укусі комара, інфікованого плазмодіями , із чиєю слиною збудники проникають в організм. Зі струмом крові плазмодії попадають у печінку, де проходять перший (тихорєцької) цикл розвитку, переходячи потім у кров і внедряяс ь в еритроцити. Тут вони роблять другий (еритроцитарний) цикл розвитку, що закінчується розпадом еритроцитів і ви ходом у кров хворого збудників, що супроводжується приступом лихоманки

Лікування: медикаментозне; хворому необхідний поко й і відхід

Профілактика: боротьба з комарами-переносниками малярії, марлеві або металеві сітки на вікнах і дверях, для захисту від комарів використовують репеленти .

Pages: 1 2

Збережи - » Паразити . З'явився готовий твір.