Паратов і Карандышев (по драмі А. Н. Островського «Безприданниця»)

Дія драми А. Н.Островського «Безприданниця» відбувається в 70-е роки XIX століття у великому місті Бря-Химове, на Волзі. Письменник показує, як у дворянс-до-купецького середовища розігрується трагедія молодої дівчини, що живе за законами «гарячого серця». Лари-Са Огудалова гарна, талановита, неї оточує множе-ство шанувальників. Кожний з них відіграє певну роль у її долі. І Кнурів, і Вожеватов мають отноше-ние до загибелі Лариси

Однак Паратов і Карандышев у системі образів займають центральне місце. Саме ці герої підштовхнули Ларису до морального пропас-ти. Паратов жорстоко обманює дівчину, використовує її довірливість і самозабутню любов, а Каранды-Шев, не маючи ніякої влади над серцем Лариси, уби-вает неї. На перший погляд, ці герої – антиподи. Паратов – гарний, багатий, «блискучий пан із судохозяев», а Ка-Рандышев – дрібний небагатий чиновник з неінтерес-ний зовнішністю. Паратов усюди з’являється із шиком, кожним жестом, кожним кроком обертає на себе вни-мание. Приїзд Сергія Сергійовича в Бряхимов сопро-вождается радісною суєтою

Городяни, знаючи натуру ба-рина, що вміє широко й весело проводити час, очікують щедрої нагороди й теперішнього свята. Па-ратов легко знаходить загальну мову з людьми, викликає в них замилування. Харита Ігнатіївна, наприклад, так озивається про Паратове: «Молодець чоловік…

Экой з-кіл! Дивитися на тебе так радуватися». Лариса глибоко й сильно полюбить Паратова, сміливого й жагучого по-клонника. Карандышева, навпаки, дівчина, твір з оллсоч © 2005 навіть согла-сившись стати його дружиною, майже нехтує. Він для неї соломинка, «за яку хапається потопаючий». Ніхто з персонажів не озивається про нього шанобливо.

« Че-Ловек самолюбний, заздрий», – зауважує Вожева-Тов. «Ну що таке Карандышев!» – із презирством і не-доумением говорить Кнурів, довідавшись про рішення Лариси вийти заміж за цю людину. Навколишньої неприят-ны заздрісність Карандышева, його озлобленість, прагнення в що б те пі стало виявитися у вибраний-ном суспільстві. Карандышев і Паратов – суперники. Це определя-ет їхня ворожість друг кдругу.

Паратов різко-пренебре-жительно озивається про Юлія Капитоныче: «А ще раз-проказує, гусак лапчастий». Карандышев, у свою оче-редь, називає Сергія Сергійовича розпусним челове-кому, що промотався гульвісою. Між героями істоті-ет соціальна прірва. Карандышев – «маленький че-ловек», а Паратов – «хазяїн життя».

У нього є прави-ло – «нікому не прощати, а то страх забудуть, забуватися стануть». І це не порожній звук, а одне з головних якостей Паратова, яких можна визначити, як барство. Однак при глибокому аналізі характерів і поступ-ков Паратова й Карандышева можна зробити висновок, що в героїв є багато загального

И той, і інший украй са-молюбивы й марнолюбні, люблять зробити впечатле-ние, домагаються поставленої мети будь-якими средства-ми. Обом Лариса потрібна для самоствердження. Вона для Них – іграшка. Паратов домігся того, що Лариса його жагуче полюбила, а сам він «наречених усіх відбив, та й сліду нема…

» Повернувшись у Бряхимов, Сергій Сірий-Геевич хоче принизити в очах Лариси її нареченого, жес-токо провчити Карандышева за те, що той перед ним «стовбурчиться». Він вступає в суперечку з Карандышевым, щоб зайвий раз підкреслити в присутності Про гуд червоний про-вых, наскільки незначний, крейда, смішний наречений Лари-Сы в порівнянні з ним, блискучим паном. Запрошуючи дівчину на прогулянку на «Ластівці», Паратов хладнок-рівно приносить у жертву своєму капризу її репутацію. Для нього поїздка – веселе прощання з холостяцьким життям, а для Лариси – надія на щасливий шлюб з коханою людиною

Карандышев завзято чекав, коли Лариса залишиться без претендентів на її руку, і теж домігся свого: став нареченим дівчини. Але в нього ніяк не складаються відносини з нареченою. Він постійно проявляє біль-ное самолюбство, квапиться самопіднятися. Йому не тер-пится випробувати торжество переможця, і на Ларису після її згоди вийти за нього заміж він уже дивиться як на свою власність

Званий обід задуманий Каран-Дышевым не тільки для власного самоствердження, але і як своєрідний акт мести: «Лариса Дмитрієв-На, три роки я терпів приниження, три роки я зносив на-смішки прямо в особу від ваших знайомих, треба ж і мені, у свою чергу, посміятися над ними». І Карандышеву, і Паратову Лариса небайдужа, але при цьому вони не дорожать дівчиною, не прислушива-ются до її слів, не хочуть зрозуміти, що з нею происхо-дит. Герої впиваються своєю владою над Ларисою. На званому обіді Карандышев радіє, він уже насолоджується своїм положенням майбутнього чоловіка, повного владаря Лариси. За неї він вирішує, стане вона співати для чи гостей ні: «Ні, ні, і не просите, не можна; я забороняю…

» Паратов у сцені зустрічі з Ларисою надягає на себе маску зневірені в жінках і оскорбленно-го чоловіка. На довірливу дівчину він діє красномовством. Поступово Паратов підсилює натиск, изоб-ражая біль від «учинку» Лариси як свідчення жіночої мінливості, грає розчаровано-го героя. Дівчина поставлена в таке положення, коли потрібно виправдуватися, доводити свою невинність. Паратов чує від її визнання в любові й торжеству-ет перемогу

Обоє героя винуваті в загибелі Лариси. І «маленька людина», і блискучого пана не мають у душі істин-ний чуйності й здатності безкорисливо любити. Вони вважають, що у світі, де все будується на розрахунку, мож-але купити й честь, і любов, і красу. Лариса идеали-зировала й Паратова, і Карандышева. Карандышева сприймала як людини з доброю душею, бідного й незрозумілого навколишніми, вона щиро хотіла його полюбитися

Паратов був для Лариси ідеалом чоловіка. Вона вважала сто шляхетн і надійним, мріяла з-единить свою долю з ним. Занадто пізно дівчина по-няла, що у світі наживи й користі немає місця для любові. Карандышев і Паратов у своїй боротьбі за Ларису виявили свої самі відразливі якості харак-тера – марнославство, розрахунок і безсердечність. Обоє героя викликають осуд

Їхнього почуття до прекрасного девуш-ке – пародія па любов

Збережи - » Паратов і Карандышев (по драмі А. Н. Островського «Безприданниця») . З'явився готовий твір.

Паратов і Карандышев (по драмі А. Н. Островського «Безприданниця»)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.