У рік 6561 (1054) Преставився великий князь росіянин Ярослав. Ще при житті дав він наставляння синам своїм, ськазавши їм:

«От я залишаю мир цей, сини мої; майте любов між собою, тому що ви брати, від одного батька й від однієї матері. І якщо будете жити в любові між собою, Бог буде у вас і ськорить вам ворогів. І будете мирно жити. Якщо ж будете в ненависті жити, у звадах і сварках, то загиньте самі й погубите землю батьків своїх і дідів своїх, які добули її працею своїм великим…

От я доручаю стіл мій у Києві старшому синові моєму й братові вашому Изяславу; слухайтеся його, як слухалися мене, нехай буде він вам замість мене; а Святославові даю Чернігів, а Всеволодові - Переяславль, а Ігорю - Володимир (на Волині), а В’ячеславові - Смоленськ».

І так розділив між ними міста, заборонивши їм переступати межі інших братів і зганяти зі стола, і ськазав Изяславу: «Якщо хто захоче ськривдити брата свого, ти допомагай тому, кого кривдять».

(Повість минулих літ)

Остання воля Ярослава Мудрого

ПВЛ // Пам’ятники літератури Древньої Русі ХI - початку ХII століття. М., 1978. С. 175.