У главі “Бела” читачі знайомляться з Печоріним із розповіді штабскапітана. Автор також уперше чує про Григорія Печоріна від Максима Максимовича: …по рассказу штабскапитана, я составил себе о нем не очень выгодное понятие, однако некоторые черты в его характере показались мне замечательными.

Лєрмонтов вибудував свій твір таким чином, що Печорін і його історія послідовно постають перед читачем ніби з трьох точок зору з розповідей трьох осіб: Максима Максимовича, з яким Печорін рік служив у фортеці; автора, який випадково зустрівся з героєм у дорозі; та самого героя, який, як виявляється, занотовував у щоденнику опис подій із свого життя, власні думки, переживання.

Автору важливо було показати Печоріна за різних обставин у стосунках з різними людьми. У повісті “Бела” Печорін проходить випробування коханням до простої дівчини. В повісті “Максим Максимович” — випробування дружбою. Який же він — герой, що стає причиною страждань тих, хто його любить? Зрозуміти неординарну натуру допомагає щоденник Печоріна, який об’єднує три останні повісті роману. Герой пише про себе щиро і безстрашно. Він не боїться виставляти напоказ свої слабкості і вади. У передмові автор зазначає, що “история души человеческой едва ли не полезнее и не любопытнее истории целого народа”.

Тож, починаючи з повісті “Тамань”, читач має змогу зазирнути в душу Печоріна, щоб спробувати знайти пояснення вчинкам і поведінці героя. Повість “Тамань” вважається однією з найбільш романтичних і ліричних, історія, яка трапилася з героєм у містечку Тамань, пронизана загадковістю і таємничістю.