Осередковий туберкульоз - це така форма захворювання, що характеризується обмеженою довжиною запального процесу в легенях з перевагою продуктивного характеру запалення в організмі. Довжина звичайно визначається 1-2 сегментом. Якщо брати рентгенологічні ознаки, то звичайно береться просторове поле не нижче 2 ребра, тобто коли осередкові зміни в легенях перебувають у верхніх сегментах. Якщо осередкові зміни поширилися нижче другого ребра - то такий процес називається диссеминированний туберкульозом.

Вогнище - це поняття патоморфологичеськое. Виділяють у запальному процесі під час туберкульозу два варіанти: вогнище й інфільтрат.

Вогнище - це такий фокус запаленння, що розміром не перевищує 10 мм. Патологоанатоми розділяють їх дрібні (у межах 3-5 мм) , середні ( 5-8 мм) , великі (10 мм) . При осередковому туберкульозі ці вогнища не можуть бути більше 10 мм, тому що при цьому процесі характер запалення - продуктивний. Тут є туберкульозні горбки, у яких перебувають велику кількість епителиоидних кліток, що відмежовують казеозние, маленькі фокуси, що містять мікобактерії туберкульозу. З огляду на, що ці зміни перебувають на обмеженому просторі, ці фокуси обмежені по своєму обсязі, відповідно, і клінічна симптоматика при осередковому туберкульозі дуже й дуже вбога. Хворий, як правило, ськаржиться тільки на синдром інтоксикації, що звичайно супроводжується появою тільки субфебрилитета до вечора. Рідше хворий ськаржиться на симптоми вегетососудистой дистонії, які є наслідком того ж синдрому інтоксикації. Ськарги на нічні поти, головний біль, стомлюваність, і т. д. Але звичайно на тлі гарного самопочуття, гарної працездатності, до вечора в такого хворого з’являється субфебрильная температура. Ця форма, з такою вбогою симптоматикою може тягтися у хворого роками і якщо він не звертається до лікаря, те відповідно діагноз не виявляється. У певний час хворої почуває себе зовсім добре - у нього зникає субфебрильная температура, немає ськарг, а навесні або восени раптом починається проявлятися погіршення самопочуття, проходить час і знову стан поліпшується. І тільки при флюорографії або рентгенографії у хворого виявляють осередковий туберкульоз легенів. В 50-60 роки в нас осередкового туберкульозу було багато - у межах 40-50% виявляли осередковий туберкульоз. З роками, у зв’язку із застосуванням масової флюорографії, своєчасного виявлення туберкульозу, зміною імунного тла питома вага осередкового туберкульозу падає, не дивлячись на високий рівень захворюваності туберкульозом у нас у країні (становить 5%, у деяких районах до 8%) .

Патогенез осередкового туберкульозу: на сьогоднішній день однозначної гіпотези відносно осередкового туберкульозу немає. Деякі вважають, що цей наслідок екзогенного інфікування (або екзогенної суперінфекції в інфікованого раніше людини, при цьому влучення свіжої порції мікобактерії туберкульозу, що попадає, як правило, у верхню частку, розвивається обмеженого характеру фокуси запалення, тому що людина в цьому випадку, раніше інфікований або в дитинстві перехворілою якоюсь формою первинного туберкульозу інфікується слабовирулентним штамом на тлі гарної реактивності організму. Ряд фахівців уважає, що цей наслідок ретроградного струму лімфи, в осіб, перенесших у дитинстві туберкульоз лімфатичних вузлів, у яких залишилися залишкові зміни, після перенесеного туберкульозу у формі петрификатов, і на якімсь етапі, коли реактивність організму падає (стресові ситуації, респіраторні захворювання - грип і герпес) , що веде до виходу мікобактерій туберкульозу з петрификатов і зі струмом лімфи заносяться у верхні сегменти легенів. По першій гіпотезі осередковий туберкульоз - результат екзогенного інфікування, по другий - ендогенного інфікування.

Характер плину осередкового туберкульозу, у принципі сприятливий. Але особливість, його в тім, що він схильний до хвилеподібного плину. Ця форма туберкульозу може розвиватися роками, і хворий не звертається до лікаря. Ці хворі, як правило, без бактериовиделения, тобто, не небезпечні для навколишніх, тому що, у вогнищі немає деструктивних змін, як правило. Вогнища досить щільні, мікобактерії туберкульозу не мають можливості при цьому виходу. Загалом, серед хворих бактериовиделителей максимум 3%. Навіть при розпаді вогнищ, також мінімально бактериовиделение - у межах максимум 7-10%.

Прогресування осередкового туберкульозу - рідкість. Ця форма туберкульозу звичайно добре піддається звичайно хіміотерапії - трьома протитуберкульозними препаратами, при достатній дисциплінованості й здоровому способі життя хворого лікується швидко.

Якщо ськарги у хворого вбогі, і обмежені субфебрильной температурою до вечора, і рідше симптомами судинної дистонії, то природно, що физикальние ознаки цієї форми туберкульозу практично завжди відсутні, що взагалі-те зрозуміло логічно - такі маленькі очажки 5-8 мм. Якщо тільки при цьому розвивається картина ендобронхита, те отут можуть над верхівками вислуховуватися вбогі сухі хрипи. Якщо є невеликі порожнини розпаду, то можна почути вбогі, вологі хрипи. Навіть без лікування ці хрипи зникають. Достовірний діагноз осередкового туберкульозу ставиться тільки після рентгенологічного дослідження.

Периферична кров: як правило, не змінена. Червона кров майже завжди нормальна, лейкоцити - те ж у межах нормах. Іноді можна помітити деяку лимфопению, і невелике збільшення кількості моноцитів.

При звичайному зборі мокротиння для мікроськопічного дослідження, як правило, нічого не виявляється. У таких хворих виявляють мікобактерії, використовуючи додаткові методи дослідження - промивні води бронхів, при бронхоськопії намагаються взяти змиви, якщо бачать картину ендобронхита - у цьому випадку іноді виявляють убоге бактериовиделение. Іноді фтизіатри в осередковій формі туберкульозу виділяють 2 варіанти: · мягкоочаговая форма · фиброзноочаговая форма (может бить следствием перенесенного инфильтративного туберкулеза) Ето во общем-то патологоанатомичеськие диагнози.

Діагноз: осередковий туберкульоз S 1-S2 праві легені у фазі інфільтрації, розпаду, рубцювання, кальцинації й т. д.

Інфільтративний туберкульоз

Якщо осередковий туберкульоз характеризується обмеженим поширенням у легені, убогою симптоматикою й досить сприятливим плин, але схильним до хронизации, то інфільтративний туберкульоз не обмежується якимось однією ділянкою легеневої тканини - це можуть дрібні інфільтрати, інфільтрати, що захоплюють цілий сегмент, цілю частку, ціле легеня й обидві легені. Природно, від обсягу поразки легені має значення прояв клінічної симптоматики.

Інфільтрат - такий фокус запалення, у якому переважає екссудативная фаза запалення. А раз переважає екссудация, те бурхливо росте інфільтрація - тобто навколо цього фокуса запалення йде прихід лімфоцитів і лейкоцитів. Фтизіатри виділяють кілька форм таких інфільтратів - вони можуть бути: · округлие (как правило, подключичние инфильтрати) . В 20-х годах описал Асманн. В подключичной области виявляют округлий инфильтрат, но в отличие от очагового туберкулеза он всегда больше 10 мм (как правило, в пределах 15-25 мм) . Инфильтрат имеет округлую форму, без четких границ - что говорит о свежем воспалительном процессе.

· облаковидние - негомогенние, захвативающие 1 или 2 сегмента.

· Они могут занимать целую долю легкого - лобит · располагаются в одном или двух сегментах легких, но по ходу межтканевой щели (то есть ограничиваются границей плеври) - перифиссурити.

На відміну від осередкового туберкульозу чітко простежується залежність клінічної картини від обсягу інфільтрату. Оськільки тут іде інфільтрація, те й клініка характеризується клінікою звичайно пневмонії. На відміну від неспецифічної пневмонії, вся симптоматика має залежність між розміром інфільтрату. Цю форму туберкульозу нерідко називають інфільтративно-пневмонічною, а до 1973 року ця форма була в класифікації. Нерідко клінічні прояви починаються гостро, у хворого за 1-2 дні температура підвищується до 39 градусів. Хворий перебуває в постелі, лежить, обмежений в активності, стан часом важке. Ця форма туберкульозу на відміну від осередкового туберкульозу дуже швидко піддається деструкції - дуже швидко в цих інфільтратах формуються розпади легеневої тканини, утвориться порожнина з розпадом. При цій формі туберкульозу стан організму - гиперергичеськое - хворий високо гіперсенсибілізований до цієї інфекції, тому переважає в процесі екссудативная фаза. Клітки фагоцитируют мікобактерії й руйнуються, виділяючи велику кількість протеолитичеських ферментів, які лизириуют казеозние маси. Казеозние маси розріджуються, а ці вогнища дренуються 1-3 бронхами, і хворий ці рідкі маси відкашлює й на цьому місці утвориться порожнина. Такі хворі є масивними бактериовиделителями. Це небезпечні для навколишні хворі.

Pages: 1 2