Опис персонажів: Образ Ниловни | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Опис персонажів: Образ Ниловни

Роман М.Горького «Мати» - один з найбільш значних добутків російської літератури початку двадцятого століття. На його сторінках перед нами з’являється російський революційний рух, як рух народних мас, героїчних у своєму пориві. Роман «Мати» зіграв величезну роль у розвитку соціального мислення багатьох поколінь читачів і позначив нову віху в розвитку росіянці й світовій культурі. Не випадково «Мати» Горького стала настільною книгою для багатьох російських революціонерів того часу

У центрі оповідання - мати Павла Власова Пелагія Ниловна.

Добуток побудований таким чином, що Ниловна є учасником або свідком всіх описаних подій. Якщо роман «Мати» - це добуток про болісний процес изживания в людях рабських почуттів покірності й страху, про складне перетворення людини з жертви в борця, то Ниловна щодо цього - найбільш яскравий і переконливий приклад. Шлях Ниловни складний і суперечливий. Жінці, що прожила більшу частину життя в покірності й страху, не так просто було звільнитися від старого. Пелагія Ниловна випробувала всю гіркоту важкої долі дружини робочої людини. Вона пригноблена бідністю, п’яним і грубим чоловіком, релігійністю, усвідомленням, що «всі так живуть». На початку роману ми бачимо боязким, покірним, забитим підневільним життям, що боїться людей жінку. Вона вчить сина рятуватися від людей, тому що вони «ненавидять один одного». У цьому Ниловна глибоко переконана. Довідавшись, що син читає заборонені книги, вона спочатку злякалася, але потім серцем відчула, а потім розумом зрозуміла правоту сина і його товаришів. Героїня Горького зненацька попадає в інше середовище, у середовище людей віри й самопожертви, у середовище відданості справі майбутнього

Спостерігаючи за товаришами Павла, Ниловна зрозуміла, що революціонери - кращі люди на землі, і вона полюбила їх як рідних. Спочатку вона вражена їхнім невір’ям у бога, відчуттям своєї несвідомості, недостатнім розуміння подій, але все це вона переборює силою своєї материнської любові. Ниловна охоче починає виконувати доручення сина, поступово втягується в революційну роботу. Після арешту Павла Ниловна носить на фабрику листівки, щоб не зупинилася справа, почате сином. Поступово з темної, забитої, безмовної істоти вона перетворилася в людину, що знає правду й упевнено несучого її людям

Упевненість у тім, що вона може допомогти в революційній боротьбі, розпрямляє душу Ниловни. Бідний було коло її інтересів і прихильностей. Її інтереси, поводження раніше були обмежені побутовими турботами. Її любов до єдиного сина переросла у величезне материнське почуття до всіх борців за звільнення народу. Таким чином, зміст заголовка «Мати» розширилося, приобретя значення символу. Свідомість того, що вона своїми діями приносить істотну користь революційній боротьбі, наповнює серце жінки гордістю, є основою виниклі в неї почуття самоповаги. Не тільки Ниловна пишається своїм сином, але й Павло пишається своєю матір’ю, що стала йому за духом рідної. Ця духовна спільність зміцнює й наповнює глибоким змістом любов матері й сина. Процес духовного збагачення був складним і важким, але вона переборола труднощі. У першому агітаційному виступі Ниловни на першотравневій демонстрації її подання про соціальну боротьбу ще сусідить із релігійним. Поступово її кругозір розширюється. У селі Никольском Ниловна мистецьки веде пропагандистську роботу із селянами. Після суду над Павлом мати не піддалася горю, вона продовжила справу сина. Арештована на вокзалі, що б’ється жандармами, Ниловна напружує останні сили, щоб кинути в народ листівки з мовленням Павла. З її грудей виривається полум’яний заклик: «Збирай, народ, сили свої в єдину силу». На новому шляху Пелагії Ниловни в революційному русі згоряє все старе, відстале, народжуються нові думки й почуття. Вона переймається великою любов’ю до миру, до людей, кнароду.

Письменник показує відродження Ниловни до боротьби за волю, малюючи тип людини з народних глибин: «Здавалося, тисячі життів говорять її вустами». Велика заслуга Горького, що створило в романі «Мати» образ простій росіянці жінки з народу, що вступає в мир революційної визвольної боротьби, що духовно відродилася із пригнобленого стану. Образ Ниловни сприймається як уособлення величезних змін, що происшли у свідомості людей, що вступили на шлях революційної боротьби. У романі Горький створює образ жінки-революціонерки, для якої всі борці за правду - її діти

Роман «Мати» - добуток, створений на рубежі двох століть, у нелегкий і бурхливий час, що стрімко несло все старе й дававшее життя новим ідеям, новим суспільним плинам, які опановували розумами й серцями людей

Процес корінного ламання суспільного світогляду, що розгорнувся в російському суспільстві в даний період, відома боротьба між новими матеріалістичними й ідеалістичними філософськими плинами, що виникли на рубежі XIX-XX століть, - все це не могло не знайти відбиття в літературних творах тої епохи. Творчість Горького не є тут виключенням. Його добутку - відгук на події часу, коли мінялося саме поняття героїчного, коли протест проти існуючого ладу став справою кожної розсудливої людини. Зовсім інше питання, у яких формах цей протест виражався. Не можна забувати, що разночинский період визвольного руху в Росії змінився в цей час пролетарським, що розвивався переважно під впливом теорії марксизму, що, як відомо, має досить істотні витрати

Роман «Мати» виявляє зовсім чітку позицію автора стосовно суспільних перетворень; добуток перейнятий па фосом боротьби за перебудову життя, що тривалий час давав привід для досить однобічної оцінки його в рамках радянської ідеології. За «героїчною боротьбою нового покоління революціонерів» не зауважували (або не хотіли зауважувати) живих людей, з їхніми внутрішніми протиріччями, стражданнями, моральними шуканнями. Але ж саме внутрішній духовний мир людини цікавив найбільших російських письменників, добутку яких визнані класикою світової літератури. Однобічний підхід до даного добутку, нав’язаний комуністичною ідеологією, безсумнівно, не може задовольнити людини, що вважає себе щирим знавцем і цінителем літератури

Імовірно, більш доцільно буде розглядати цей добуток, досліджуючи духовний мир героїв. Так, кращі почуття, що виникають у серцях, кличуть людей на службу високій і світлій ідеї. Але коли ця ідея заслоняє собою все інше, поневолюючи людини, вона глушить у душі його ті самі почуття, які спонукали його до служіння їй

Трагичен цей парадокс. І отчетливей усього проявляється він в образі Павла Власова, що розглядався донедавна як беззастережно позитивний. Але саме в ньому проявляється сильніше всього «одержимість ідеєю», саме тут це явище здобуває найбільш руйнівні форми. Прагнення до високої мети, переростаючи у фанатизм, придушує в душі його такі вічні людські почуття, як синовняя любов, любов до будинку, до жінки. Жорстоко, не по-синівські, говорить він матері, що приречено вмерти за свою ідею, не хоче слухати її перед демонстрацією

Образ Павла - це образ людини, що робить, хоча й не по злому намірі, нещасними всіх тих, кому він дорогий. Особливо це видно з історії його любові. У житті перед ним постійно виникає вибір між ідеєю й живою душею. І він вибирає ідею… Образ Павла Власова трагичен. У душі цієї людини відбувся розлад між найглибшими, кореневими, життєвими основами й ідеєю, метою, поставленої имсамим.

Героєм, що несе в собі духовний початок, у кому сильні кращі людські почуття, є, безсумнівно, Ниловна. Могутня сила її материнської любові втримує Павла від повного занурення у фанатичне божевілля. Саме в образі матері найбільше органічно з’єдналися віра у високу мету з найбагатшим духовним миром. Тут, безумовно, необхідно відзначити глибокий і міцний зв’язок Ниловни з народом, що завжди в російській літературі оцінювалося як багатство душі людини, його близькість до джерел, корінням національної культури

Ідея окриляє Ниловну, дає їй піднятися, знайти віру в себе, але не переростає в її свідомості в мету для фанатичного служіння чому б те не було. Цього не відбувається, імовірно, тому, що зв’язок Ниловни з народними коріннями дуже міцне. Очевидно, саме цей зв’язок визначає внутрішню стійкість людини. Помітимо, що Андрій Знахідка, соратник Павла, набагато глибше його в духовному плані. Цей образ також близький до народу, про що говорить його відношення до Ниловне: ніжність, турбота, пещення. У Павла цього немає. Автор показує, як небезпечно для людини віддалятися від народних корінь, коли втрачаються всі щирі духовні цінності

Pages: 1 2

Збережи - » Опис персонажів: Образ Ниловни . З'явився готовий твір.

Опис персонажів: Образ Ниловни





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.