ОСтап Вишня (Павло Михайлович Губенко) - український сатирик та гуморист. Увів в літературу жанр «усмішка».

«Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь!’ Через те й усмішка.’»

(Остап Вишня). Біографічні відомості

• 13 листопада 1889 р. - народився Павло Михайлович Губенко на хуторі Чечва біля с. Грунь на Полтавщині;

• 2 листопада 1919 р. у газеті «Народна воля» П. Губенко опублікував перший сатирич-ний твір «Демократичні реформи Денікіна…» під псевдонімом Павло Грунський.

• 1921 р - у газеті «Селянська правда» надрукована гумореска «Чудака, їй-богу!» (упер-ше використав псевдонім Остап Вишня).

• Друкував усмішки, антирелігійні гуморески, літературно-мистецькі нариси та рецен-зії, фейлетони на шпальтах газет «Вісті ВУЦВК», «Селянська правда».

• У 20 - 30-х роках виходять Збірки Остапа Вишні (23 книги), серед них:

- «Діли небесні» (1923);

- «Кому веселе, а кому й сумне», «Ану, хлопці, не піддайсь!» (1924);

- «Реп’яшки», «Вишневі усмішки (сільські)» (1924);

- «Вишневі усмішки кримські»(1925);

- «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось» (1926);

- «Вишневі усмішки кооперативні» ?і927);

- «Вишневі усмішки театральні» (1928);

- «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930);

• 1928 р. - вийшло зібрання усмішок у 4-х - Томах.

• Літературна дискусія 1925 - 1928 рр. позначилася на долі Остапа Вишні. Письменник захищали право на національну самобутність. Через це, звинувачений у націоналізмі, реакційності, оспівуванні куркульства, письменник був заарештований (1933); 22 лютого 1934 р. Остапа Вишню було засуджено до розстрілу, а 3 березня вищу міру покарання замінили десятьма роками заслання. У 1934 р. починає вести табірний щоденник, який згодом отри-мав назву «Чиб’ю. 1934» (побачив світ у 1989 р.).

• 3 грудня 1943 р. - звільнений з-під арешту, повертається до творчої роботи.

• Побачили світ твори Остапа Вишні:

- «Зенітка» (1944), яка ознаменувала початок другого періоду життя і творчості пись-менника-гумориста, показала, що Остап Вишня за 10 років ув’язнення не розучився сміятися;

- Остап Вишня працює в журналі «Перець»;

- з 1948 р. веде щоденник під назвою «Думи мої, думи мої…»;

- «Весна-красна» (1949);

- «А народ воювати не хоче» (1953);

- «Нещасне кохання» (1956) та ін.

• 25 жовтня 1955 р. Остапа Вишню реабілітовано.

• 28 вересня 1956 р. - помер. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Особливості творчого стилю Остапа Вишні

• Тематика творів пов’язана із злободенними проблемами часу:

- українське село у віковічних злиднях;

- доля інших народів (наприклад, кримських татар);

- розвиток української культури (література і театр);

- потяг неосвічених людей до нового життя;

- партійна ідеологія («Сміх крізь сльози»);

- проблеми розвитку національної мови;

- відродження національної гідності українського народу;

- природа як джерело краси і натхнення тощо;

• Створення образу людини з народу, авторового спільника, однодумця;

• багатство відтінків;

• соковитий народний гумор;

• дотепність;

• правдиво змальовані характери персонажів;

• один із основних засобів характеристики персонажів - колоритні діалоги;

• застосування прийому зіставлення та поєднання в межах одного твору різних лексичних «шарів» і стилів - побутового і політичного, літературного і ділового, високого й буденного;

• використання пейзажів.

Фейлетон (від франц. «лист, аркуш») - невеликий за обсягом жанр художньо-публі-цистичноїлітератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо

Гумореска (від лат. «волога») - невеликий віршовий, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі

Усмішка - різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов’язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими авторськими відсту-пами.

Автобіографічне оповідання - опис власного життєвого шляху (наближений до мемуарів).

«Мисливські усмішки»

(«Відкриття охоти», «Заєць», «Сом», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дикий кабан, або вепр», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.)

Особливе місце у творчості Остапа Вишні займає тема любові до рідної природи, змалювання її краси.

М. Рильський: «Остап Вишня - справжній мисливець, і притому поет полювання». Особливість таланту письменника, що розкрилася в оповіданнях, усмішках, фейлетонах циклу «Мисливські усмішки», полягає в умінні поєднати гострий сарказм і м’який гумор з глибоким ліризмом, поетичністю в осягненні світу, ніжністю у ставленні до природи.

Художні компоненти «Мисливських уумішок»:

- дотеп;

- анекдот;

- пейзаж, що виконує важливу композиційну або ідейно-смислову функцію;

- портрет;

- пісня;

- авторський ліричний відступ;

- порівняння;

- епітети;

- персоніфікація;

- гіпербола.

Головним персонажем «мисливських усмішок» є мисливець чи рибалка, який з почуттям гумору розповідає цікаві бувальщини. Як правило, в основі «невигаданих» історій лежить такий улюблений засіб народної творчості, як художнє перебільшення.

Герої усмішок, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було помилуватися світанковими ранками, тихими вечорами над озерами.

Автор Постає в «Мисливських усмішках» як співець рідної природи великий гуманіст, що змалював колоритних мисливців і рибалок, безмежно закоханих у рідні озера і ліси, річки і гаї. У щоденнику за 23 січня 1952 р. Остап Вишня писав: «їздили полювати. Це не вперше і не востаннє. Нічого! І як радісно, що я нічого не вбив!»

Збережи - » Огляд творчості. Остап Вишня (1889 - 1956) . З'явився готовий твір.