Оформлення естетических поглядів Флобера й виникнення його зрілої творчої манери, приведшей до створення «Мадам Бовари», звичайно зв’язують із більшою подорожжю по Сходові, що почав Флобер на рубежі 50-х років. Звичайно, справа тут не в самій подорожі. Важливо, що подорож почалася через рік після революції 1848 року, що коли восторжествувала буржуазна республіка встигла вже огиднути Флоберові, тим часом як багато хто його колишні друзі діяльно включалися в нову державність, ставали провідниками апологетичної буржуазної культури. Під час подорожі Флобер одержав звістку, що його друг дитинства ернест Шевальє женився й став суддею - і тепер, як упевнений Флобер, «гримить проти соціалістичних навчань; говорить про будинок, про основи, кормило правління й про гідру анархії».

Флобер завжди проповідував науковий, об’єктивний, безпристрасний підхід письменника до того, що він зображує. Художник - це тричі мислитель, говорив Флобер, а поезія - предмет настільки ж точний, як і геометрія. Мистецтво повинне запозичити прийоми в науки, вивчати людську душу з тією же безпристрасністю, з яким вивчають матерію науки фізичні. «Син і брат видатних лікарів, Гюстав Флобер тримає перо, як інші - скальпель» , - писав Сент-Бев. Він говорив, що «Мадам Бовари» добре прочитати між двома статтями Тена.

Щораз, приступаючи до нового роману, Флобер штудировал гору наукових праць. Для невеликого епізоду в «Мадам Бовари» він прочитав цілий ряд медичних робіт про скривлення стопи. Для роману «Виховання почуттів» перечитав купу газет 1847-1848 років і спеціальних досліджень (наприклад, «Історія революції 1848 року» Даніеля Стерна). Для одного тільки опису фабрики Арну порахував потрібним вивчити кілька книг про фаянсовий посуд

И однак саме відношення Флобера до науки було надзвичайно двоїстим. Розвінчуючи всі кращі здатності людини, він розвінчує й людський розум, тема розуму в його творчості перетворюється в тему оман. В «Спокусі святого Антонія» показана відносність всіх філософських поглядів. В «Буваре й Пекюше» всі галузі людського знання осміяне як безглузде накопичення суперечливого издора. І якщо у Флобера все-таки залишається ще відоме преклоніння перед принципом науковості, те це пояснюється особливостями його епохи

Після 1848 року мистецтво, філософія, історія, соціальні науки погано виростали на ґрунті брехливої апологетики, що насаджувала перемігша буржуазія. 11 у той же час 1848 рік дав небувалий поштовх розвитку промисловості й техніки, що, у свою чергу, викликало потужний ріст природознавства й точних наук. Характерно, що сучасником Флобера був такий сугубо науковий письменник, як Жуль Верн. Атмосфера науково-технічного прогресу вплинула й на Флобера, перешкодила йому остаточно затвердитися на позиціях релятивізму й агностицизму. Цим і пояснюються коливання Флобера в оцінці науки

Ще двойственней горезвісна безпристрасніість, що Флобер проголошує як закон для художника. З одного боку, він полум’яно бажає співчувати переживанням людей, яких зображує. «,. .у здатності прилучатися до всякого горя й припускати, що випробовуєш його сам, і виражається, бути може, теперішній людський жаль, - говорить він. Бути в такий спосіб центром людства, намагатися стати його загальним серцем, де зійдуться всі окремі вени.. . бути може, що справа найбільшого й у той же час кращого з людей?»

Настільки ж виразні рядки в іншому листі до Луїзи Колеві: «Колись ти вважала мене заздрим егоїстом, якому приємно вічно копатися у власній особистості. . . Навпроти, я більше, ніж хто-небудь, сприймав чуже. Я вдихав захід невідомого гною, ставився за участю до цілого ряду речей, що не торкали людей чутливих. Якщо «Бовари» виявиться книгою вартої, вона буде не позбавлена душі». Романом «Мадам Вовари» Флобер сподівається «викликати сльози багатьох», він думає, наприклад, що вдівець Шарль повинен зворушити читача «за всіх удівців». Про сюжет «Простої душі» він писав Пиці де Женетт: «Тут немає ніякої іронії, як ви припускаєте, навпаки, все це дуже сумно й дуже серйозно. Я хочу розжалобити, викликати сльози в чутливих душ, маючи сам чутливу душу».