Любов проходить… А. Моруа Велика російська література відбила й створила безліч глибоких жіночих характерів, для яких любов до чоловіка не була головної в житті. Їхні інтереси були набагато ширше чисто плотських прихильностей і страстей. Назву деяких з таких героїнь, для яких дійсно “однієї любові було мало”. Це насамперед велика Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру княгиня Ольга з російського епосу, що захопило політичне життя Русі, і гончаровская Ольга Іллінська, що переступила через свою любов до Обломову, остаточно переконавшись у його пасивному відношенні до життя, майже все героїні Достоєвського, тому що центром їхнього миру було любов неземна

Однак порассуждать на цю тему мені хочеться на прикладі пушкінської Тетяни Ларіній. Тетяна Ларіна, героїня роману у віршах “Євгеній Онєгін”, - дівчина, жінка, душа якої жадає у світі щось більшого, ніж їй може дати жагуча любов. Герої Пушкіна завжди завищують моральну планку свого життя

Відома думка деяких дослідників творчості поета, що в образі Тетяни Ларіній найбільше повно відбилися риси самого поета, хоча автор був присутній у романі як самостійна особа. Отже, чому Тетяні мало однієї любові для гармонічного існування? По-моєму, тому, що вона серйозніше інших ставиться до почуття любові. Згадаємо легковажне поводження її сестри, що тільки й займалася нікчемними розмовами й фліртувала з усіма чоловіками з однаковим вираженням особи й нерозумно посміхалася у відповідь на звучні на її адресу вульгарні компліменти. Тетяна ж була повна думок і почуттів, навіяних французькими романами

Любов із самого початку як би вже була для неї не самоціллю, за нею відкривалося щось більше. Тетяна Ларіна бачила, що батьки її люблять один одного, але така любов не була для неї прикладом. Тому вона не обертає уваги на їхні наставляння й більше довіряє своїм почуттям і розуму

Тетяна початку рано читати книги й з них черпала свої подання про теперішню любов. На відміну від сестри й подруг, вона була цільною натурою. Один раз полюбивши, вона полюбила вже назавжди. У листі до Онєгіна розкривається її щире розуміння любові: за почуттям палкої любові відкривається складний мир людських відносин, головних відносин, а закоханість є лише перший крок на цьому шляхи

Я вважаю, що рідка жінка знайде в собі сили першої зізнатися в любові до чоловіка саме тому, що думає не так, як Тетяна. Наприкінці роману Тетяна не відмовляється від своїх почуттів, але говорить Онєгіну: Я знаю: у вашім серці є И гордість і пряма честь. Я вас люблю (до чого лукавити?), Але я іншому віддана; Я буду століття йому вірна. Я вважаю, що Тетяна не випробувала знову потрясіння від того, що розсталася Сонегиным.

Її духовний мир був занадто багатий, щоб замикатися тільки на блаженстві любовних почуттів. В образі Тетяни перед моєю уявою стала жінка, для якого любов не головна, а тільки черговий щабель у розвитку особистості