Обрядові пісні - один із найдавніших видів фольклору, зміст і форму яких визначила трудова діяльність людини. Розрізнюють обрядову поезію календарну та родинно-побутову. Календарна обрядова поезія пов’язана з порами року й сільськогосподарським календарем. Календарні обрядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові. Родинно-побутові обрядові пісні: весільні, голосіння.

Основні особливості обрядових пісень: закличність, оспівування природи, звеличування праці, радісний, піднесений настрій.

Колядки й щедрівки - твори архаїчні (язичницькі), час їх виникнення не з’ясований. Між цими творами щодо змісту немає принципової різниці. Але ці пісні за часом виконання ніколи не змішувалися: колядки співалися з 24 грудня по 1 січня, колядували переважно хлопці; щедрівки співалися під Новий рік, щедрували переважно дівчата й діти. У цих піснях висловлювалися побажання щастя, здоров’я, багатого врожаю в наступному році. Колядки та щедрівки виконувалися хором.

Веснянки - пісні, що супроводжували обряд зустрічі весни. Основний мотив - побажання доброго врожаю. їх співали переважно дівчата, ведучи хороводи, танки.

Русальні пісні виконувалися під час русалій (кінець травня - початок червня), коли починало колоситися жито. У цих піснях поєднуються хліборобська та любовна магія (ворожіння).

Купальські пісні виконувались у день літнього сонцестояння - у ніч із 23 на 24 червня за старим стилем (7 липня за новим стилем) - на Івана Купала. Цим пісням також притаманна тематика любовної магії, ворожіння на майбутню долю. Купальські свята супроводжувалися танками, магічними обрядами (стрибання через вогонь, плетіння вінків і пускання їх за водою тощо).

Головний мотив жниварських пісень - звеличення людей праці. Вони поділяються на зажинкові (співаються на початку жнив), жнивні (виконуються під час жнив), обжинкові (співаються по закінченні жнив). Обжинковий обряд нагадує драму.