Образ Ярославівни в “Слові об полицю Игореве”

“Слово об полицю Игореве” – геніальний пам’ятник давньоруської літератури. Незвичайна поетичність, суворість і яскравість слова, стримана сила почуттів залучали й залучають до цьому Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 добутку літераторів, музикантів і живописців різних епох. Невідомому авторові вдалося не тільки розповісти нам про події, що зробили значний вплив на об’єднання російських князів надалі, але й уперше у світовій літературі створити художні образи великих князів, їхніх дружин, дружин російських воїнів. Образ Ярославівни в “Слові” трагичен і сумний, з одного боку, але повний ніжного ліризму й поезії – сдругой.

Кращі якості жінки й дружини втілив автор у цьому образі. Ярославівна з’являється перед нами вірному, ніжному, відданому чоловікові й нескінченно люблячою дружиною. У тузі про чоловіка вона, не соромлячись своїх сліз, плаче на стіні Путив-Ля. Цей плач традиційний і церемониален, але скільки в ньому щирої туги, торуючи, задушевного розпачу! У важку для чоловіка мінуту вона всім серцем прагне виявитися поруч із ним, полегшити його страждання, допомогти: “Омочу шовковий рукав у Каяле-Ріці, обітру князеві криваві його рани на гарячому його тілі”.

Розуміючи, що люди не мають сил допомогти її горю, Ярославівна звертається до сил природи, заклинаючи й благаючи їх не губити коханого чоловіка й доблесного воїна Ігоря Святославовича. У цьому язичеському звертанні до вітру, Дніпрові й сонцю чується надія на справедливість і довіру. Хто ж може захистити тепер Ігоря і його дружину від злих половців, якщо не ці всемогутні божества?

” Віз-Плекай, пан, мого ладу до мене, щоб не слала я спозаранку до нього зліз на море”, – просить вона в Дніпра Славу-Тича. Але, незважаючи на поважність звертання, чутний і докір силам природи за що свершились: “Навіщо мечеш хиновские стріли на своїх легких крилах на воїнів мого лади?” – запитує Ярославівна у вітру. “Світле й тресветлое сонце! Для всіх ти тепло й прекрасно!

Чому ж, владыко, простягло гарячі свої промені на воїнів лади? У поле безводному спрагою їм луки розслабило, горем їм сагайдаки заткнуло”, – звертається Ярославівна до сонця. Образ Ярославівни в “Слові об полицю Игореве” цільний і самодостатній. У її плачі чутний “сум рясна” і туга, що “розлилася по Російській землі” після поразки славних воїнів у поході проти половців. За допомогою цього образа автор хоче показати скорбота й горе всієї Російської землі й самовідданість російських жінок, готових у будь-яку мінуту поспішати на допомогу своєму чоловікові й захисникові й безмежно вірять у правоту його справи

Образ Ярославівни надихав багатьох поетів і письменників, служив прообразом героїнь Пушкіна, Тургенєва, Толстого й багатьох інших майстрів слова. Жуковський і Заболоцкий, кожний по-своєму, перевели плач Ярославівни на сучасний їм російська мова. Але непередаване відчуття від прочитання давньоруського тексту, автор якого був наділений талантом тонкого й чуйного сприйняття прекрасного

Збережи - » Образ Ярославівни в “Слові об полицю Игореве” . З'явився готовий твір.

Образ Ярославівни в “Слові об полицю Игореве”





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.