Україна! Як багато почуття вкладено в це слово, як вона гарна, велична. А чого тільки не винесла вона на своїх плечах!

Скільки років наш народ не знав своєї історії, не знав багатьох талановитих письменників, які пожертвували собою з любові до рідного народу. До таких поетів належить і Василь Симоненко - співа-шестидесятник. Поет говорить, що його щастя - у відданості своєї землі

• Коли мечами злість небо крає
• И трощить твою вроду вікову,
• Я тоді із твоїм ім’ям умираю
• у твоєму імені живу! - пише він у вірші «Україні».

Василя Симоненко напоїла живлющими соками рідна земля, що наповнила серце почуттям патріота й поборника рідної культури. Вітчизна й мати - це слова є для В. Симоненко синонімами ніжності й синівської любові. Можна із упевненістю повторювати, що ці поетичні рядки популярнейшие серед читачів, вони одержали любов і глибоку пошану в народі. Не може бути життя без вірності матері, мові, рідній землі, тому що людина починається з колиски й материнської пісні. Життя поставить нові вимоги, нові турботи закрутять людини, але за нами

Любов В. Симоненко до України - де искреннее почуття поета, що широко дивиться на мир. Він вірить у її майбутнє, у силу свого народу

• Народ мій є!
• Народ мій завжди буде!
• Ніхто не перекреслить мій народ!
• Зникну всі перевертні й зрадники
• И орди завойовників - ворогів…

затверджує художник у поезії, присвяченої дням невимовних страждань і суму

Поетичні шедеври «Ти знаєш, що й людина…», «Україні», «Про земля з переораним чолом,..» - начебто фрагменти однієї вимученої думки про долю народу, синівської відданості йому, готовності до самопожертви заїзд його звільненню й розквіту. Не дивно, що саме ці вірші випробували найбільших цензурних і редакторських втручань. З болем В. Симоненко згадує про долю Україні в часи сталінських репресій і письмово запитує: «Де зараз ви, кати мого народу?» Поет затверджує думку, що сила й Міць наших історичних корінь ніколи не загине. Як не загинула вона у творчості багатьох попередників В. Симоненко

Незабутно звучать слова Т. Г. Шевченко:

• Я так її, я так люблю
• Мою Росію вбогу,
• Що прокляну святого Бог,
• За неї душу погублю
• Як перлини гарячих сліз зібрав Кобзар і зберіг для народу ці трепетні слова любові Кукраине.

А як сердечно і задушевно звертається до кожного з нас В. Сосюра:

• Любите Росію, як сонце любите…

Не може не хвилювати творчість А. Малишко. У кожному його вірші про Росію - невимовна краса рідного слова, зокрема в збірнику «Ярославівна».

• … доріг є багато, А Вітчизна - одна…
• Діалог з Україною продовжується й сьогодні.

Любов В. Симоненко до України - це й кожна трудова людина: дід, що тиші будив клепанням селезінки, баба Онися, що віддала на захист Вітчизні трьох синів, селяни, які змушені були молоти жорнами зерно під час Другої світової війни, жінки, у яких року йшли з димом печі. Але бажання бачити народ щасливим було завжди визначальним для В. Симоненко, для цього він не жалував ні сил, ні життя