Важливе місце в романі “Євгеній Онєгін” займає образ Тетяни Ларіній - “милий ідеал” Пушкіна. Саме в її особі поет втілила кращі жіночі якості, помічені їм раніше в житті. І найбільше важливо для поета те, що героїня - “російська душою”. Що ж робить її такий і які риси її характеру близькі Пушкіну? Яка російська людина не любить природу й російську красуню-зиму! Близькість героїні до природи поет підкреслює ще в її портреті: Дика, сумна, мовчазна, … Як лань лісова, боязка… Тетяні подобається зустрічати схід сонця, бродити по лісах, насолоджуватися тишею й гармонією природи, відпочивати на її лоні. Не випадково героїня не хоче їхати з маєтку й протиставляє “осоружне життя” вищого світла в Петербурзі рідним, близьким для серця сільським місцям, великим просторам. Тетяну Пушкін наділяє нетрадиційним для дворянських героїнь, чисто росіянином ім’ям, з яким “нерозлучно воспоминанье старовини”. Адже героїня - втілення національного характеру. Вона тісно пов’язана з народним життям духовними узами. Кращі риси особистості Тетяни йдуть коріннями в народний ґрунт. Вихована простою селянкою, так само, як і сам Пушкін - Орисею копіювання заборонене © 2005 Радионовной, Тетяна сприйняла від Филипьевны всю народну мудрість, осягла поняття добра й зла, боргу. Знання фольклору, казок, обрядів, народних традицій, “милих переказів простонародної старовини”, російських снів служить тому доказом. Пушкіна завжди радий підкреслити індивідуальність Тетяни, її відмінність від дівчин-пустышек. Почуття героїні повні щирості й чистоти. Вона не знає ні манірної манірності, ні лукавого кокетства, ні сентиментальної чутливості - усього того, що було властиво більшості її перевесниць. Вона любить Онєгіна “не жартуючи”, серйозно, на все життя. Її чистий^-чисте-наївно-чисте, зворушливе й искреннее лист дихає глибоким почуттям, воно повно піднесеної простоти. Трепетні слова її визнання в любові до Євгенія так схожі з визнаннями самого Пушкіна! І, нарешті, Пушкін захоплюється природним розумом своєї героїні. Інтелектуальний розвиток Тетяни допомагає їй у Петербурзі зрозуміти й внутрішньо відкинути “постыллой життя мішуру”, зберегти свій високий моральний вигляд. І світло бачить у ній вольову натуру, усвідомлює її перевагу. Але, хоч Тетяна й ховає свої почуття під маскою світської дами, Пушкін все-таки бачить її страждання. Тетяна хоче бігти в село, але не може. Героїня не здатна порвати узи шлюбу з людиною, за який вона вийшла. Ким би він не був вона ніколи не заподіє йому біль. Це в черговий раз доводить її духовну перевагу над навколишніми, її вірність, відданість своєму чоловікові. У романі “Євгеній Онєгін” Пушкін створив новий літературний тип, якому немає аналогів у російській літературі. За словами Бєлінського, “він перший поетично відтворив, в особі Тетяни, росіянку жінку”.