Бєлінський назвав роман Пушкіна "Євгеній Онєгін" "самим задушевним добутком" Олександра Сергійовича. Та й сам автор уважав цей роман найкращим своїм утвором. Пушкіна працював над ним з величезним захопленням, віддаючи творчості всю свою душу, Усього себе. І, безсумнівно, образи головних героїв роману дуже близькі авторові. У кожному з них він відбив якісь властиві йому самому риси. Вони стали для Пушкіна майже рідними. Найбільш близький авторові образ Тетяни, що, по’сути своєї, є ідеалом російської жінки для Пушкіна. Саме такий представляв він собі щиру російську жінку: щирої, полум’яної, довірливої й, у той же час, що володіє щиросердечною шляхетністю, почуттям боргу й сильним характером. У портреті Тетяни Пушкін дає не зовнішній вигляд, а скоріше внутрішній її портрет: "…Дика, сумна, мовчазна…". Це нетиповий образ, що залучає не красою своєї, а внутрішнім миром. Пушкіна підкреслює різницю між Тетяною й Ольгою: Ні красою сестри своєю, Ні свіжістю її рум’яної Не залучила б вона очей говорить він про Тане й далі ще не раз повторює, що Тетяна некрасива. Але образ цієї лагідної, замисленої дівчини притягає читача й самого автора своєю принадністю й незвичайністю. У другому розділі роману ми зустрічаємо дівчину, чиє улюблене коло життя становлять природа, книги, сільський мир з оповіданнями казками няньки, з її теплотою й copyright