Центральним у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?” є образ Рахметова - “особливої людини”, “вищої натури”. У його образі злилися кращі риси передових людей епохи Чернишевського. Аристократ по походженню, він стає демократом по поглядах на життя й образу поводження. Рахметов - професійний революціонер, революційний вождь. Це “лицар без страху й докору”, людина, начебто викуваний із чистої сталі. Таких людей, як він, небагато. “Я зустрів, - зауважує Чернишевський, - дотепер тільки вісім зразків цієї породи (у тому числі двох жінок)…” Не відразу став Рахметов “особливою людиною”. Він приїхав у Петербург звичайним чималим юнаком. Зближення з Кірсановим, що познайомив Рахметова з навчанням соціалістів-утопістів і філософією Фейєрбаха, з’явилося поштовхом до перетворення його в “особливу людину”. “Жадібно слухав він Кірсанова в перший вечір, плакав, переривав його слова вигуками прокльонів тому, що повинне загинути, благословений тому, що повинне жити”. Обдарований незвичайними здатностями, Рахметов, вивчивши теорію соціалізму, незабаром переходить до революційних дій, стає революціонером, людиною “особливої породи”. “Він поважнее всіх нас тут, узятих разом”, - говорить про нього Кірсанов. Рахметов з разючою швидкістю розширює коло своїх знань. У двадцять два роки “він був уже людиною дуже чудово ґрунтовної вченості”. Читає Рахметов тільки “самобутні” твори, що, на його думку, “по кожному предметі капітальних творів дуже небагато; у всіх іншим тільки повторюється, розріджується, псується те, що всі набагато повніше і ясніше укладено в цих деяких творах. Потрібно читати тільки їх; усяке інше читання - тільки даремна витрата часу”. Розуміючи, що сила вождя - у його близькості до народу, Рахметов пильно вивчає життя трудящих. Пішки з’їздив він всю Росію, був дроворубом, пилыциком, камнетесом, разом з бурлаками тяг лямку. Для простої людини він - своя, рідна людина. Недарма бурлаки прозвали його Никитушкой Ломовим