Образ Онєгіна - складний, суперечливий. Це особистість із новими запитами до миру, до самого себе. Герой шукає сенс у житті, думає про призначення людини, проходить шлях шукань, помилок. Читач знайомиться з Онєгіним, коли тому здійснилося 26 років. Він ще молодий, але вже утомився від життя. Щоб пояснити причини щиросердечного розчарування героя, Пушкін описує його дитинство і юнацькі роки, відзначає фактори, які вплинули на формування характеру. Це приналежність до вищого шару дворянства, звичайне для того кола виховання, навчання, перші кроки у світлі, досвід «одноманітного й строкатої» життя протягом восьми років. Життя «вільного» дворянина не обтяженого службою, - безтурботними, насиченими розвагами й любовними романами, - укладається в один утомливо довгий день.

Прокинеться за північ, і знову

До ранку життя його готове,

Одноманітна й строката.

И завтра те ж, що вчора.

Онєгін у ранній юності - «забав і розкоші дитя». Героя дратує одноманітність. Онєгін не знає, чим зайнятися, на що вжити сили й здатності. Спосіб життя його такий, що герой звільнений від праці й приречений на неробство. Більшість дворян приймали таке життя й не нудилися нею. Людська значущість Онєгіна виявилася саме в тім, що він не був удоволений ні своїм життям, ні собою. Він не був щасливий:

Немає: рано почуття в ньому охолонули;

Йому знудив світла шум;

Красуні недовго були

Предмет його звичних дум…

Онєгін відчув себе зайвим у великосвітських вітальнях. Герой довідався світло й не прийняв його лицемірну мораль. Його душу чекала інших відносин, чим ті, на яких трималося суспільство. Йому було:

Несносно бачити перед собою

Одних обідів довгий ряд,

Дивитися на життя як на обряд

И слідом за чинною толпою

Іти, не розділяючи з нею

Ні загальних думок, ні страстей.

Характер Онєгіна в романі показаний у розвитку, у русі. Відмовившись від шумного світла, він став писати й читати, але незабаром кинув і те, і інше, тому що «завзята праця йому був тошен». Він занадто довго жив у ледарстві, на всім готовому. Онєгін став затворником. Таке поводження - його неоголошений виклик світла й суспільству сільських поміщиків. У селі герой навіть спробувало «порядок новий заснувати», замінивши панщину «оброком легенею». Своє невдоволення світлом герой поширює на життя взагалі. Він перестав жити почуттями, зневірився в них, і душу його охолонула.

Однак Онєгіна не можна однозначно вважати жертвою обставин. Доля послала йому щиру дружбу й любов. Онєгін не оцінив цього, він не звик «витрачати» себе, не захотів прийняти відповідальності за інші. Герой зізнається Тетяні:

Мріям і рокам немає повернення;

Не обновлю душі моєї.

Своєю байдужістю Онєгін нанесла серцеву рану Тетяні. Звичайно, його не можна дорікати в тім, що він не закохався. Щиросердечна черствість героя виявилася на іменинах дівчини. Він знав, що Тетяна любить його, але не пощадив її почуттів. Доглядаючи за Ольгою, він змусив страждати не тільки Тетяну, але й Ленского. Онєгін - егоїст, холодна, розумова людина. Тому він не витримав випробування любов’ю й дружбою. Убивство Ленского йому не можна простити. Недарма автор, коментуючи стан Онєгіна перед дуеллю, гірко зауважує:

Він міг би почуття виявити,

А не наїжуватися, як звір.

Причиною трагедії стала його нездатність жити життям почуття. Дуель - наслідок байдужості й остраху злої мови «старого дуеліста» Зарецкого й сусідів-поміщиків. Онєгін став бранцем свого старого кумира - «суспільного мненья». Після вбивства Ленского Онєгіним опанувала «туга серцевих каяттів». Тільки потрясіння змогло змінити його.

У восьмому розділі Пушкін показав новий етап у духовному розвитку Онєгіна. Зустрівши Тетяну в Петербурзі, Онєгін зовсім перетворив. У ньому нічого не залишилося від колишньої холодної й розумової людини. Онєгін, «як дитя», закоханий у Тетяну:

…До її ґанку, скляним сіням

Він під’їжджає щодня;

За нею він женеться як тінь…

Онєгін уперше відчув, але воно обернулося новою любовною драмою: тепер уже Тетяна не змогла відповісти на його любов:

Я вийшла заміж. Ви повинні,

Я вас прошу, мене залишити…

И це саме тоді, коли Онєгін став жити почуттями, коли знайшов ідеал, знову почав читати й читав уже «духовними очами».

Онєгін - особливий людський тип, уперше виведений у російській літературі - «зайва людина». «Порожня дія» - от ключ до розуміння героя. Онєгін, обдарований людина, один із кращих людей свого часу, не зробив нічого, крім зла, - убив друга, приніс нещастя люблячій його жінці, та й сам не досяг щастя.

У фіналі роману Пушкін залишає героя на розпуття. Однак можна припустити, що Онєгін доріг авторові здатністю до пошуку духовних цінностей, готовністю до дії, учинку.

Збережи - » Образ Онєгіна в романі А. С. Пушкіна "Євгеній Онєгін" - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.