Протягом XIX століття письменників хвилювала проблема «маленької людини», і вони писали про це у своїх добутках. «Маленька людина» у літературі за багато років перетерпіла деякі зміни. Розглянемо динаміку цих змін на прикладі трьох добутків: «Мідний вершник», «Шинель» і «Бідні люди». «Мідний вершник» - це один з перших добутків, де автор намагається описати «маленької людини».
Пушкін починає свій утвір одически. Він прославляє місто Петра, «велич» Петербурга, захоплюється столицею Росії. На мою думку, автор робить це для того, щоб показати міць столиці й усього російської держави. Потім автор починає своє оповідання
Головним героєм є Євгеній, він збіднілий дворянин, не має ні високого чина, ні знатного ім’я: «Нічним світлом і поголоскою воно (ім’я) забуте». Євгеній живе спокійним, розміряним життям, «Цурається знатних…», забезпечує себе, важко трудячись. Євгеній не мріє про високих чинів, він бідує лише в простому людському щасті. Але в цей розміряний плин його життя уривається горе, його кохана гине під час повені
Євгеній, усвідомлюючи, що він неспроможний перед стихією, все-таки намагається знайти винуватих у тім, що звалилася його надія на щастя. І знаходить. Євгеній обвинувачує у своїх лихах Петра I, що побудувало місто в цьому місці, а виходить, обвинувачує й всю державну машину, тим самим вступає в нерівну сутичку; і Пушкін показує це через пожвавлення пам’ятника Петру I. Звичайно, у цій сутичці Євгеній, слабка людина, зазнає поразки. Внаслідок величезного горя й нездатності боротися з державою головний герой гине. Пушкіна дуже яскраво описав «маленької людини», ця людина не тільки мала свою власну думку, але й спробував довести його. Герой «Шинелі» Акакий Акакиевич уже не дворянин, він чиновник самого нижчого класу - титулярний радник, людина, над яким постійно знущаються й жартують, тим самим принижуючи його. Він настільки звик до свого приниженого положення, що навіть мовлення його стала неповноцінної - він не міг до кінця домовити фрази й замість цього використовував займенники, вигуки, прийменники й т.д. Такий стиль мовлення сам по собі робив людини приниженим перед всіма іншими, навіть рівними йому по становій ознаці
Акакий Акакиевич не тільки не протистоїть державі (як спробував зробити Євгеній), він навіть не може захистити себе перед рівними йому людьми. Коли в Башмачкина украли шинель, це було горі для нього, рівноцінне втраті Параші в Евге^ ния. Але що ж він почав? Башмачкин звертається в різні інстанції, але відмовити йому не становить праці, тому що він незначний по своєму положенню, а головне, по своїй душі. Це доводиться тим, що Башмачкин ні про що не мріяв, не міг за себе постояти, не захищав своє людське достоїнство. Акакий Акакиевич умирає, але Гоголь пожвавлює його. Для чого ж він це робить?
Мені здається, що Гоголь пожвавив героя, щоб ще сильніше показати незначність душі «маленької людини», адже навіть оживши, вона змінився тільки зовні, а в душі як і раніше залишився лише «маленькою людиною» (принаймні, мені здається, що це саме так). У добутку «Бідні люди» головним героєм також є дрібний чиновник, переписувач Макар Девушкин. Він теж піддавався знущанням на роботі, але по своїй натурі це вже зовсім інша людина, відмінний від Акакия Акакиевича. Макара хвилюють проблеми людського достоїнства, він міркує про літературу й своє положення в copyright
Збережи - » Образ «маленької людини» у Пушкіна, Достоєвського й Гоголя . З'явився готовий твір.