Гобсек — це не бездушна людина-автомат. Це душа, про яку Дервіль казав наступне: “… присягаюсь, що жодна людська душа у світі не знала таких жорстоких випробувань і так не загартувалась, як він” [3, с 300]. Це “гартування” не знищило душу людини, а лише додало їй мудрості, змусило її приховувати власні почуття, обережно ставитися до людських стосунків, певною мірою взяти на себе роль людини, яка відновлює справедливість. А справедливість — це не лише покарання, а й допомога. Коли йдеться про дійсно мудру людину, то виявляється, що її покарання теж стає допомогою — звичайно, якщо той, кого карають, спроможний це зрозуміти.

Спробуємо підбити основні підсумки “психологічної реконструкції характеру” головного героя повісті Оноре де Бальзака “Гобсек”.

Письменник зображує сильний чоловічий характер, який було сформовано дуже важкими, можна навіть сказати, екстремальними умовами життя. Це самодостатня людина, яка вміє робити правильні висновки із власних помилок, яка високо поціновує себе, свій моральний досвід, свою життєву філософію, тому ставить себе вище за звичайних людей. Вона вміє доводити іншим людям свою спроможність дотримуватися власних життєвих принципів, уміє підкоряти людей власній волі, завжди досягає того, що оточуючі її люди виконують вимоги, які вона висуває до них. Помітний егоцентризм цієї людини не заважає тому, що вона чутливо, з великою зацікавленістю приглядається до усіх, з ким її зводить доля, активно втручається в життя інших людей тоді, коли вважає це за доцільне. Втім, її поведінка майже завжди відповідає зовнішньому образу, який вона свідомо створює і який сприймається іншими людьми як її сутність. Основні ознаки цього образу: людинаавтомат, яка ніколи відкрито не виражає власні почуття, яку неможливо переконати навіть у дрібничках, погляди й життєву філософію якої неможливо змінити, до почуттів якої неможливо “достукатися”. Декларації, які вона проголошує, на перший погляд, стовідсотково збігаються з її поведінкою, оскільки ця поведінка носить цілком свідомий, виважений та послідовний характер.

Другий бік цієї постаті, який можна вважати внутрішньою характеристикою героя, відзначається підвищеною емоційністю, бурхливими пристрастями, які людинаавтомат майстерно приховує. Непідробна зацікавленість у кожній людині відображує, з одного боку, пошуки героєм морального виправдання своєї — іноді надмірно жорсткої — поведінки, з іншого боку — його прагнення допомогти тим, хто заслуговує на допомогу. Відкрито проявити свою сутність герой не може, тому що це буде сприйматися суспільством як слабкість, але Гобсек, як виявляється, завжди опиняється на боці тих, хто — всупереч обставинам життя — зберігає моральність або хоча б залишки моральності.

Добре розуміючи людей, він помічає людські чесноти і своєрідно “винагороджує” їхніх носіїв, допомагаючи ним таким чином, що вони зберігають власну гідність.

У цілому головний герой постає як людина, яка сформована відповідним суспільством, яка добре пристосувалася до умов життя цього суспільства і спромоглася зберегти свої уявлення про мораль, що багато в чому суперечать суспільній моралі. Життєвий досвід підказує цій людині “правильну” лінію поведінки, яка допомагає досягти поваги з боку майже усіх членів суспільства, нав’язати свою волю тим, кому, на її думку, потрібно її нав’язати.

Образ головного героя трагічний, оскільки “боротьба за існування” позбавила його друзів, можливості бути собою, відкрито виявляти звичайні людські почуття. Цей образ можна сприймати як художнє звинувачення суспільства, в якому людина для того, щоб вижити і досягти успіху, має відмовитися від щирості, людських.почуттів, доброзичливого ставлення до інших людей. Ще більше трагізму додає цьому образові те, що це — характер неабиякої сили, людина неззичайна, чесноти якої, якби вона їх не приховувала, завадили б досягти життєвого успіху. Ціною цього успіху стала втрата людяності, необхідність перетворитися на людинуавтомата, у душі якої було гаряче людське серце, що визначало ставлення цієї людини до себе, до світу, до інших людей тощо.

Узагальнюючи розгляд співвідношення соціального й індивідуального характерів Гобсека, доходимо висновку, що у стосунках героя з переважною більшістю людей домінує саме соціальний характер: старий лихвар поводиться так, як він і має поводитися, виходячи зі свого суспільного становища. Проте саме тоді, коли герой “дозволяє” собі проявити свій індивідуальний характер, ми бачимо справжнього Гобсека, який завжди спрямовує свої зусилля на те, щоб “відновити справедливість” щодо окремої людини. Можливо, таємність і привабливість образу старого лихваря зумовлена саме

цією суперечністю між його соціальним и індивідуальними характером?

“Психологічна реконструкція характеру” Гобсека ускладнюється тим, що цей образ створено на межі романтизму й реалізму, але саме це під час вивчення повісті учнями робить її необхідною: без заглиблення в психологію героя його осмислення школярами буде викривленим, не адекватним авторському задуму і моральноестетичній позиції письменника. Тривалий час Гобсек сприймався лише як цілковито негативний персонаж, своєрідний образзастереження від “влади золота”, але, як ми бачимо, геніальний письменник Бальзак створив набагато складніший образ! Відповідно, його осмислення школярами має бути всебічним, що є неможливим без “психологічної реконструкції характеру” одного з найвідоміших образів світової літератури.

В. В. Гладишев, доктор педагогічних наук А. А. Веселкова Миколаїв