Образ Чацкого в комедії “Горі від розуму”"Головна роль, звичайно, роль Чацкого, безякого не було б комедії, а, була б, мабуть, картина вдач”.(И. А. Гончарів)Не можна не погодитися з Гончаровым. Так, фігура Чацкого визначає конфлікт комедії, обидві її сюжетні лінії. П’єса писалася в ті часи ( 1816-1824 гг.), коли молоді люди типу Чацкого несли в суспільство нові ідеї, настрої

У монологах і репліках Чацкого, у всіх його вчинках виразилося те, що важливіше всього було й для майбутніх декабристів: дух вільності, вільного життя, відчуття, що “вольнее всяких дихає”. Свобода особи от мотив часу й комедії Грибоєдова. І воля від ветхих подань про любов, шлюб, честі, службі, змісті життя

Чацкий і його однодумці прагнуть до “мистецтв творч, високим і прекрасним”, мріють “у науки вперить розум, що алчет пізнань”, жадають “піднесеної любові, перед якою мир целыйе порох і суєта”. Всіх людей вони хотіли б бачити вільними й рівними. Прагнення Чацкого служити батьківщині, “справі, а не людям”. Він ненавидить все минуле, у тому числі рабське преклоніння перед всім іноземним, догідництво, низькопоклонство. І що ж бачить він навколо?

Масу людей, які шукають лише чинів, хрестів, “грошей, щоб пожити”, не любові, а вигідного одруження. Їхній ідеал “помірність і акуратність”, їхня мрія “забрати всі книги б так спалити”. Отже, у центрі комедії конфлікт між “однією розсудливою людиною” (оцінка Грибоєдова) і консервативною більшістю. Як і усі права захищені 2001-2005 завжди в драматичному добутку, суть характеру головного героя розкривається насамперед всюжете.

Грибоєдов, вірний життєвій правді, показав тяжку долю молодої прогресивної людини в цьому суспільстві. Оточення мстить Чацкому за правду, що ока коле, за спробу порушити звичний уклад життя. Кохана дівчина, відвертаючись від нього, ранить героя найбільше, розпускаючи плітку про його божевілля. От парадокс: єдина розсудлива людина оголошена безумцем!

“Так! Протверезився я сповна!”викликує Чацкий наприкінці п’єси. Що ж ця поразка або прозріння? Так, кінець у цієї комедії далеко не веселий, але прав Гончарів, що сказав про фінал так: “Чацкий зломлений кількістю старої чинності, нанеся їй у свою чергу смертельний удар якістю чинності свіжої”. Гончарів уважає, що роль всіх Чацких “страдательная”, але в той же час завжди победительная.

Але вони не знають про свою перемогу, вони сіяють тільки, а пожинають інші. Дивно, що й зараз неможливо читати без хвилювання про страждання Олександра Андрійовича. Але така вуж чинність справжнього мистецтва. Звичайно, Грибоєдову, може бути, уперше в російській літературі вдалося створити дійсно реалістичний образ позитивного героя. Чацкий близький до нас тому, що він написаний не як бездоганний, “залізний” борець за істину й благо, борг і честь таких героїв ми зустрічаємо в добутках классицистов.

Ні, він людина, і ніщо людське йому не чужо. “Розум із серцем не в ладі”,говорить герой сам про себе. Палкість його натури, що часто заважає зберегти щиросердечну рівновагу й холоднокровність, здатність закохуватися безоглядно, це не дає йому бачити недоліки коханої, повірити в її любов до іншому це такі природні риси!

“Ах, обдурити мене не важко, я сам обманюватися рад”,писав Пушкіна у вірші “Визнання”. Так, і Чацкий міг би сказати про себе те ж. А гумор Чацкого, його гостроти як вони привабливі. Все це й надає таку життєвість, теплоту цьому образу, змушує нас співпереживати героєві. І ещее Написавши про свого сучасника, відбивши в комедії, як ми вже показали, проблеми свого часу, Грибоєдов створив у той же час образ неминущого значення

“Чацкий декабрист”,писав Герцен. І він, звичайно, прав. Але ще більш важливу думку висловлює Гончарів: “Чацкий неминучий при кожній зміні одного століття іншим. Кожна справа, що вимагає відновлення, викликає тінь Чацкого”. У цьому секрет вічної актуальності п’єси й життєвості її героїв

Так, ідея “вільного життя” воістину має неминущу цінність