Образ автора в поемі-епопеї Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре»

Поема Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” є поемою-епопеєю. Поет зумів створити воістину новаторський жанр, показати життя народу в дореформеній і послереформенной Росії, ті зміни, які відбулися після скасування кріпосного права. У поемі звучить велике, різноманітне многоголосье, а голосу автора й автора-оповідача чуються лише в деякі моменти. Образ автора-оповідача виникає майже з перших рядків поеми, коли автор-оповідач починає оповідання про сім “временнообязанных”, які зійшлися “на стовповій доріженьці” і заспорили, “кому живеться весело, привільно на Русі”. Автор-Оповідач про себе не говорить ні слова він просто розповідає про суперечку, про договір мужиків, про чудесний пеночке, про скатертину-самобранці, про те, як сім правдошукачів ідуть по Русі, що бачать, що думають. Він супроводжує мандрівників не просто в якості “восьмого” мужика, а в ролі провидця, якому все веден.о

Автор-Оповідач глибоко розуміє народний світогляд і світовідчування. Стиль, тон і пафос оповідання погодяться з духом народної творчості. Постійне згадування казкових зачинів усі права захищені 2001-2005 і приповідок (наприклад, у главі “Селянка”: “Ішли чи довго, чи коротко, ішли чи близько, чи далеко…”) доводить, що автор-оповідач виконує в поемі роль казкаря. Глибокий зв’язок оповідача з народним світоглядом проявляється ще й у тім, що автор-оповідач говорить не тільки про послідовне пересування сімох мужиків, а показує їхньої думи, почуття, переживання. Авторське оповідання буквально пестрит такими повідомленнями, як: “Подумали ввійшли”, “Легко зітхнули мандрівники”, “Задоволені наші мандрівники” і т.п. Однак роль автора-оповідача не вичерпується безпристрасною інформацією про те, що роблять мужики, кого слухають, куди йдуть

Відношення мужиків до що відбувається виражається через оповідача, що виступає своєрідним коментатором подій. Наприклад, в одній з перших сцен поеми, коли мужики заспорили й ніяк не могли знайти рішення питання “кому живеться весело, привільно на Русі”, автор коментує непоступливість мужиків: Мужик, що бик, втемяшится В голову яка примха Колом її оттудова Не виб’єш: упираються, Всяк на своєму коштує! У главі “Сільська ярмонка” авторська позиція виражена у відношенні до персонажів, ксобытиям.

Якщо оповідання про Вавила виконаний добродушного народного гумору, оповідання про те, як мандрівники любуються “Комедією з Петрушкою”, смішить, забавляє й радує, то оповідання про те, що відбувається в книжковій крамниці, проникнуть іронією й скорботою. Діалог хазяїна книжкової крамниці з офенями підслуханий не мандрівниками, а самим автором. Почуте в книжковій крамниці викликає гіркі роздуми про відсталість, неуцтво й затурканість народу: Прийде, чи прийде годинка, Прийди, прийди бажане…

Коли народ не Блюхера И не мілорда дурного Бєлінського й Гоголя З базару понесе? У поемі-епопеї немає ліричних відступів, але це зовсім не означає, що в добутку відсутнє ліричний початок. Епічне оповідання переміняється, наприклад, ліричними картинами росіянці природи

Уж налилися колосики. Коштують стовпи нагострені, Голівки золочені, Задумливо й ласкаво Шумлять. Пора чудесна! Немає веселей, ошатніше Богаче немає пори! Це багате поле бачиться “восьмим мужиком”, оповідачем, народним поетом Некрасовим, що глибоко розуміє народний світогляд, що, проникаючи в авторське художнє оповідання в якості його основи, робить авторський текст эпопейным.

Необхідно відзначитити, що авторськее оповіданння перемежовуєтьється в поеміі з оповіданнямнями різноманітнихих героївїв-сел: божийий мандрівник Іонаа розповідаєє легендуу “Про дв великих грішників”, селянин Федосей оповідає про Єрмил Гирине і Яким Нагом, а оповідання Матрены Тимофіївн нагадує сповідь. Але особливе місце в поемі займає глава “Бенкет на увесь світ”, де автор відстороняється від сімох мужиків (вони в цей час сплять під старої ивою) і сам оповідає про Грише Добросклонове, “народного заступника”. Цей образ дуже важливий для автора з погляду розуміння всієї ідеї добутку

У цьому образі відбиті деякі типологічні риси Добролюбова, Чернишевського, Шевченко й революційних народників. Це видно в самовідданій готовності героя йти “дорогою тесною дорогою честною на бій, на працю”. Оповідання про Григорія Добросклонове має своєю метою зіставити його демократизм, піднесені прагнення (“років п’ятнадцяти Григорій твердо знав уже, що буде жити для счастия забитого й темного, рідного куточка…

”), ідеали з демократизмом і ідеалами самого автора, показати загальнолюдське значення народних ідеалів, що виражаються “героями діяльного добра”. І форма авторського оповідання більш, ніж будь-яка інша, відповідала даній меті. Краса щиросердечного миру, творча обдарованість і височина прагнень Гриши Добросклонова яскравіше й убедительнее всього розкрилися в трьох його піснях, які зазвучали в його душі після бенкету вахлаків: “У мінуту унынья, про батьківщина-мати!

”, “Бурлацька”, “Русь”. Ці три пісні, складені Гришей Добросклоновым, цілком могли б увійти в збірник Некрасова “Останні пісні”, тому що тематично й ідейно зближаються із цим віршованим циклом. Пісня “Русь” є поетичним підсумком міркувань про народ і Батьківщину не тільки Гриши Добросклонова, але й самого автора: Ти й убога, Ти й рясна, Ти й могутня, Ти й всесильна, Матінка Русь!

Ця пісня є завершальним оптимістичним акордом всієї поеми, тому що перейнято вірою в міць, могутність, силу (“іскру приховану”) російського народу. Образом Гриши в епілозі авторові вдалося дати відповідь на питання сюжетної дії, створити враження завершенности “улюбленого дітища”. Останній авторський коментар саме свідчить про це: Бути б нашим мандрівникам під родною крышею, Якщо б знати могли вони, що діялося із Гришею. Чув він у груди своєї сили неосяжні, Тішили слух його звуки благодатні, Звуки променисті гімну шляхетного – Співав він втілення счастия народного!.. Образ поета в епопеї дуже близький до образа ліричного героя в “Останніх піснях ” (“Елегія”, “Пророк”, “Поетові”, “Сівачам”, “Молебень” і ін.). Наприклад, коментар автораа до оповіданння “Про дв великих грішників”: …

Ще народу росіянинові Межі не поставлені: Перед ним широкий шлях!… Такий ґрунт добра Душа народу російського… Про сівач!

Прийди!.. – перегукується з рядками з вірша “Сівачам”, опублікованого в складі “Останніх пісень”: Сіяйте розумне, добре, вічне, Сіяйте! Спасибі вам скаже серцеве Російський народ… Таким чином, народ і народні заступники однаково близькі й дороги поетові. Він думає про їхню долю й в “Бенкеті…

”, що завершує епопею, і в “Останніх піснях”. Художнє бачення автора глибоко народно. Воно опирається на народний світогляд, але не обмежується тільки фольклорними джерелами, а є синтезом світовідчування селян зі світоглядом революційних демократів. З найбільшою очевидністю це проявляється в главі “Бенкет на увесь світ”, в эпопейных художніх узагальненнях про народ, батьківщину, про їхнє минуле, сьогодення й майбутнє

Збережи - » Образ автора в поемі-епопеї Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре» . З'явився готовий твір.

Образ автора в поемі-епопеї Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.