От до чого мене доводить Батька рідного скнарість! » І А. Пушкін. Скупий лицар У своїх добутках А. С. Пушкін створив целую? | галерею образів, що скоряють нас своєю шляхетністю,|| чистотою душі, почуттям власного достоїнства. Такий!

і головний герой трагедії “Скупий лицар” - Альбер. У молодому й спритному Альбере, здається, з’єдналися всі можливі достоїнства теперішнього лицаря: він смів, рішучий, добрий. Одне лихо в парубка - відсутність грошей

У ті часи було прийнято, щоб батьки містили своїх синів, що складаються на службі при дворі високопоставлених осіб, але скупий батько Альбера - Барон - був готовий скоріше втратити життя, чим розстатися хоча б з малою частиною свого величезного стану, тому що гроші були єдиним змістом його існування. …мій батько не слуг і не друзів У них бачить, а панів; і сам їм служить. І як же служить?

як алжирський раб, Як пес ланцюгової. У нетопленій будці Живе, п’є воду, їсть сухі кірки, Всю ніч не спить, все бігає так гавкає. Безпросвітний нестаток - трагедія молодого Альбера.

£го гордість страждає від того, що він при всій своїй силі хоробрості не може гідно виглядати при дворі ерцога: И плаття потрібно мені. Востаннє Всі лицарі сиділи отут в атласі Так оксамиті; я в панцирах був один За герцогським столом. Завоювавши своєю доблестю, сміливістю й героїзмом повага й замилування придворних і самого герцога, Альбер змушений іти на приниження, просячи гроші в борг у лихваря. Розвинене почуття власного достоїнства не дозволяє йому навіть зняти шолом з поваленого графа на рлазах у високопоставлених свідків. …Об бідність, бідність!

Як принижує серце нам вона! Молодий лицар має чесне й шляхетне серце. ie бачачи від батька нічого гарного, не одержуючи від нього ні копійки, Альбер із гнівом і збурюванням відкидає речення отруїти старого Барона, щоб швидше завла-”діти спадщиною. Як! отруїти батька!

і смів ти синові… Іван! тримай його. І смів ти мені!.. Так чи знаєш… Собака, змій! що я тебе зараз же На воротах повішу

Тільки глибокий нестаток і неможливість розв’язати проблему власними силами змушують Альбера шукати захисти й підтримки в сильних миру цього: …піду шукати управи В герцога: пускай батька змусять Мене тримати як сина, не як миша, Породжену в підпілля. Довідавшись, що батько підступно оббрехав його перед герцогом, лицар не боїться, він готовий захищати своє зганьблене ім’я, честь і достоїнство й тому сміло приймає виклик Барона. Але в очах герцога такий учинок - святотатство. І в результаті Альбер втрачає не тільки розташування свого заступника, але й батька, що вмирає від переживань, боячись, що йому доведеться розстатися із частиною грошей

“Жахливе століття, жахливі серця!” - говорить Пушкін, коли трагічна розв’язка стає очевидною. Але й сьогодні багато зла й несправедливості у світі відбувається через те, що ми не бажаємо до кінця розібратися в ситуації, не даємо собі праці з’ясувати, де неправда, а де істина

И в результаті часто страждають безневинні й шляхетні, copyright