Задум і план роману “Обломів” виникли в Гончарова ще в 1847 році; в 1849 році він уже надрукував у видаваному Некрасовим “Літературному збірнику” главу “Сон Обломова”, що сам згодом називав “увертюрою всього роману”. Ця центральна за своїм значенням глава “Обломова” мала надзвичайний успіх у критики й читачів тої пори. У цій главі ми вперше знайомимося з Обломовкой. Обломовка чудесний і чудовий край!

Немає тут ні моря, ні високих гір, ні скель, ні прірв, ні дрімучих лісів. Та й до чого вони? Жителі Обломовки й трьох сусідніх сіл: Сосновки, Вавиловки й Верхлевки тихо й мирно існують у цьому тихому куточку, здається, відділеному від усього іншого миру. Але вони цим життям цілком задоволені. Так жили їхні батьки, діди й прадіди, і вони просто не мислять собі іншої життя

Що ж являє собою Обломовка? Життя тут протікає зовсім непомітно, і щодня тут схожий на попередній. Дні йдуть по своєму особливому розпорядку, що зложився протягом багатьох століть. І розпорядок цей ніяк не порушується із приїздом гостей, яких завжди безліч. Ще б! Гості адже приїжджають на всі свята й усілякі іменини, тобто практично щодня: адже що ні день, те обов’язково чиїсь іменини або яке-небудь свято

В Обломовке навіть рахунок дням вівся не по календарі, а по різних святах і по приїзду гостей. Коли приїжджали гості, стіл накривався із ще більшою старанністю й урочистістю, а по вечорах велися довгі розмови про происходящем навколо них. Як правило, гості Обломо-Вых такі ж дворяни з інших вотчин, але серед гостей немає жодного небажаного. Адже Обломовы гостинні хазяї

Життя тут ледаче й некваплива, досить безтурботна. Спокій цей був порушений лише один раз, коли в канаві знайшли якогось приїжджого. Усе чоловіка, повіривши розповідям своїх дітей про жахливого змія, озброївшись вилами й сокирами, пішли до канави, де виявили утомленого приїжджого, так там його й залишили за порадою старих. Що ж згадує Ілля Ілліч у сні про своє дитинство?

Пам’ятає він свої сім років, як возилася з ним нянька, одягаючи його, пам’ятає свою давно померлу матір, що обсипала його поцілунками, що розчісував йому волосся, а потім підказувала йому слова молитви, пам’ятає будинок, завжди повний якихось дідків і бабусь. Нічого барчонок не робив сам. Один раз, коли батьки побачили, що їхній син уже років у п’ятнадцять намагається самостійно одягтися, вони дуже зачудувалися, стали охати й ойкати, покликали прислугу. Вони не розуміли, навіщо потрібно робити щось самому, якщо за тебе це може зробити численна прислуга: Васько, Ванька, Захарка… Барчонку дозволялося практично все: йому лише заборонялося ходити в яр і підніматися на висячу галерею, що обгинала панський будинок, уже стару й хибку, котру все збиралися полагодити, але якнайбільше, що зробили, це поставили дерев’яну Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 підпірку. На перший погляд може здатися, що що населяють Обломовку люди цілими днями нічого не роблять

Але хіба це так? Ранок у будинку Обломо-Вых не пропадав даром: стукіт ножів, що рубала котлети й зелень у кухні, долітав навіть до села. Батько Іллі Ілліча сидить цілий ранок у вікна й строго стежить за всім, що робиться надворі. Сама ж господарка, мати Обломова, вела спостереження за готуванням їжі турбота про їжу була перша й головна життєва турбота. Згадує Ілля Ілліч і зимова пора: як він жався вночі від страху до няньки, як розповідала вона йому казки про Іллю Муромці, Алеше Поповиче, Жар-птиці, красуні Милитрисе Кирбитьевне. Дитина жадібно все це слухав, і завжди казки були із щасливим кінцем

Барчонок звик до перемоги добра над злом і іншого собі не представляв. Але все це було в далекому дитинстві, а зараз Ілля Ілліч живе в Петербурзі, з Обломовки, від свого приворовывающего старости він одержує гроші, на які небагато живе в місті. Зараз Обломовка напіврозвалений маєток, що приносить скромний дохід. Незважаючи на те, що Обломів живе у величезному місті, а не в глухомані, у своєму маєтку, він веде практично такий же спосіб життя, як і до приїзду Впетербург.

Він живе спокійно в себе на квартирі, багато спить, усе за нього робить Захар, що прислужував йому, коли пан був ще зовсім дитиною. Смачну їжу готовить Обломову куховарка Онисія, моторна баба років сорока п’яти. Як і раніше в будинку Обломова товчуться люди. Подібність із Обломрвкой ще більше підсилюється, коли герой переїжджає на Виборзьку сторону в будинок Гафії Матвіївни Пшеницыной і її брата, Івана Матвійовича Мухоярова. Як тут тихо й спокійно живеться Іллі Іллічу!

Господарка тут Гафія Матвіївна, що стала згодом дружиною пана й нагадувала Обломову його померлу матір. Як тут усе завжди прибрано, охайно! Яку чудову їжу, як і в Обломів-Ке, готовить йому господарка! Це ж сама справжня Обломовка! Тут Ілля Ілліч живе, як і в дитинстві в Обломовке, він потрапив у своє середовище

Ну й нехай Штольц, друг Іллі Ілліча, називає таке життя “обломовщиною” і журиться із приводу загубленої дарма життя. Іллі Іллічу таке життя здається природною - адже він виріс у таких умовах. Тут, н. а Виборзькій стороні, ми бачимо ту ж Обломовку, та ж байдужність і лінь. Ніщо й ніхто не може змінити цього

Здавалося б, любов до Ольги розбудила Обломова, але “обломовщина” настільки глибоко живе в душі людини, що через деякий час Обломів знову вертається до колишнього способу життя. Таким чином, ми бачимо, що Обломовка не вмерла разом з патріархальним укладом. Це спосіб життя, що губительно позначився на цілому поколінні російського дворянства