Обломів – пасивний протест проти навколишнього зла(по романі И. А. Гончарова “Обломів”)

Все це мерці. Сплячі люди, гірше мене, ці члени світла й суспільства! И. Гончарів. Обломів Творча індивідуальність Гончарова виявилася у всіх написані їм добутках, з особливою же чинністю спалахнула вона в романі “Обломів”: “…Я писав тільки те, що переживав, що мислив, почував, що близько бачив і знав – словом, писав і своє життя, і те, що до неї приростало”. У романі “Обломів” Гончарів за допомогою образа головного героя, чиє ім’я сьогодні стало загальним, зумів не тільки відбити реальне життя в її багатих проявах, але й спонукати читача до міркувань, допомогти йому розібратися в складних переплетеннях дійсності

З перших сторінок у нас складається певне враження про героя. Обломів – “людин років тридцяти двох-трьох від роду, середнього росту, приємної зовнішності, з темно-сірими очами, але з відсутністю всякої певної ідеї… З особи безтурботність переходила в пози всього тіла. Іноді погляд його помрачался вираженням начебто утоми або нудьги; але ні утома, ні нудьга не могли зігнати з особи м’якість…” Завдяки цьому портрету можна уявити собі й внутрішній сутності Обломова – людини доброго, м’якого, але ледачого, апатичного, безвладного

Далі в романі ми знаходимо підтвердження цим думкам: починаючи з невміння й небажання навести порядок у своїй кімнаті й закінчуючи безладдям у його особистому житті, коли в загальному хаосі навіть необхідність рішення повсякденних питань викликає безпомічну розгубленість. Як же человек. із чудовими задатками в минулому й чудесній чистій душі й багатому серці в сьогоденні потрапив у цей курний і липкий полон самодогоджання, егоїзму, закритості від реального життя? Із самого дитинства головний герой став мимовільною жертвою всепоглинаючого й практично непереможного явища – обломовщини

Всі спонукання дитини до самопізнання й пізнання навколишнього світу, прагнення до самостійності припинялися не тільки велелюбними родителями, але й всім середовищем, у якій ріс хлопчик. Тут боялися всього, що допомагає людині розвивати свої кращі внутрішні якості: праці, ініціативи, сильних почуттів, усього нового й невідомого. Спроби Обломова боротися з навколишнім його “глибоким сном” зупинялися, не встигши перерости у вчинки, дії. І всі &copy A L L S o c h. r u же Обломів зумів піднятися над обломовщиною, він зберіг моральну чистоту й довірливість, одержав утворення, навіть служив колись. Однак часте почуття внутрішньої волі, винесене із глибин дитинства і юності, не знаходило підтримки в дійсному житті: “Почав гаснути я над писанням паперів у канцелярії; гаснув потім, вичитуючи в книгах істини, з якими не знав, що робити в житті, гаснув із приятелями, слухаючи толки, плітки, передражнювання…

Або я не зрозумів цього життя, або вона ні на що не годиться, а кращого я нічого не знав, не бачив, ніхто не вказав мені цього… у мені був замкнений світло… але тільки спалив свою в’язницю, не вирвався на волю й згас”.

Ми бачимо, що Обломів гранично чесний і відвертий перед собою. Що ж за обставини допомогли розвити в ньому подібну самокритичність? На службі Обломів досить швидко зрозумів, що всі цесь зайнято не виконанням службових обов’язків, не «естным служінням справі, а “грою дурних страстишек”, “перебиваньем друг у друга дороги”, безглуздим перекладанням паперів. Служба, позбавлена людського взаєморозуміння, була безглузда для Обломова, оскільки він не бідував вденьгах.

Навколишні його ділові люди, що переслідують лише корисливі цілі, що не вибирають гідних коштів для їхнього досягнення, далекі моральним ідеалам Обломова, так само як і життя, посвя-^щенная наживі й безпринципному підйому по службової стнице: “А вийде в люди, буде згодом орудувати справами й чинів нахапає. А як мало отут людини-те потрібно: розуму його, волі, почуття, – навіщо це?” У жінках, здатних любити за гроші, друзях, що мріють тільки про кар’єр, можна побачити все тих же обло-мовцев, що тільки живуть за законами вищого світла: “Все це мерці. Сплячі люди, гірше мене, ці члени світла й суспільства!” Тонко почуває, добрий і безкорисливий герой роману шукає досконалості в цьому світі, “норми, ідеалу життя, що вказала природа метою людині”, – і не знаходить його. Саме тому можна вважати лінь і апатичність Обломова, його відвернення від реального життя пасив-ным протестом проти всього зла, що оточує його в дей-ствительности. І все-таки він стає жертвою, рабом цього зла, оскільки не може вже приймати вольових рішень, самостійно розпоряджатися власним життям

Він пливе за течією, спостерігає, а не діє. Я вважаю, що проблеми, порушені Гончаровым у ро> мане “Обломів”, і сьогодні роблять цей добуток актуальним і цікавим, а це, безумовно, говорить як про геніальність письменника, так і про багатоплановість добутку

Збережи - » Обломів – пасивний протест проти навколишнього зла(по романі И. А. Гончарова “Обломів”) . З'явився готовий твір.

Обломів – пасивний протест проти навколишнього зла(по романі И. А. Гончарова “Обломів”)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.