Головним героєм роману И. А. Гончарова є Ілля Ілліч Обломів - добра, м’яка, добросерда людина, здатний випробовувати почуття любові й дружби, але нездатний переступити через себе встати з дивана, зайнятися якою-небудь діяльністю й навіть улагодити свої власні справи. Але якщо на початку роману Обломів з’являється перед нами як лежень, то з кожною новою сторінкою ми усе більше й більше проникаємо в душу героя світлу й чисту. У першому розділі ми зустрічаємося з незначними людьми знайомими Іллі Ілліча, що оточують його в Петербурзі, зайнятими марною суєтою, що створює видимість дії. У зіткненні із цими людьми усе більше й більше розкривається сутність Обломова. Ми бачимо, що в Іллі Ілліча є така важлива якість, якою володіють деякі, як совість. З кожним рядком читач пізнає чудесну душу Обломова, і саме цим Ілля Ілліч виділяється з юрби нікчемною, розважливою, безсердечною, стурбованою лише своєю персоною людишек: “Душу так відкрите й легко світилася в очах, у посмішці, у кожному русі голови, рук його”. Маючи прекрасні внутрішні якості, Обломів до того ж утворений, розумний

Він знає, що становить щирі цінності життя не гроші, не багатство, а високі щиросердечні якості, поле почуттів. Так чому ж така розумна й освічена людина не бажає трудитися? Відповідь проста: Ілля Ілліч так само, як Онєгін, Печорин, Рудин, не бачить змісту й мети такої праці, такого життя. Він не бажає так трудитися. “Це не дозволене питання, цей незадоволений сумнів виснажують чинності, гублять діяльність; у людини опускаються руки, і він кидає працю, не бачачи йому мети”, - писав Писарєв

Гончарів не вводить у роман жодного зайвої особи всі герої з кожним кроком усе більше відкривають нам Обломова. Автор знайомить йас зі Штольцем на перший погляд, ідеальним героєм. Він працьовитий, розважливий, практичний, пунктуальний, сам зумів пробити собі дорогу в житті, нажив капітал, заслужив повагу й визнання вобществе.

Для чого ж йому все це потрібно? Що гарного принесли його праці? Яка їх ціль? Завдання Штольца влаштуватися в житті, тобто знайти достатні кошти до існування, сімейний статус, чин, і, досягши всього цього, він зупиняється, герой не продовжує свого розвитку, він задовольняється тим, що вже має

Хіба можна назвати такої людини ідеальним? Обломів же не може жити заради матеріального благополуччя, він повинен постійно розвивати, удосконалювати свій внутрішній мир, а в цьому не можна досягти межі, адже душу у своєму розвитку не знає границь. Саме в цьому Обломів перевершує Штольца.

Але головною сюжетною лінією в романі є взаємини Обломова й Ольги Іллінською. Саме тут герой розкривається нам із кращої сторони, відкриваються його самі заповітні куточки душі. Ольга будить у душі Іллі Ілліча кращі якості, але вони живуть в Обло-Мове недовго: занадто вуж різні були Ольга Іллінська й Ілля Ілліч Обломів. Їй властива гармонія розуму й серця, волі, які герой не в змозі зрозуміти й прийняти

Ольга повна життєвою енергією, вона прагне до високого мистецтва й будить ті ж почуття в Ілля Іллічі, але він так далекий від її способу життя, що незабаром знову міняє романтичні прогулянки на м’який диван і теплий халат. Здавалося б, чого не вистачає Обломову, чому б йому не женитися на Ользі, що прийняла його пропозицію. Але, немає. Він не надходить, як усе. Обломів вирішує перервати відносини з Ольгою заради її ж блага; він надходить так, як багато знайомих нам персонажі: Печорин, Онєгін, Рудин. Всі вони залишають улюблених жінок, не бажаючи заподіювати имболь.

“У відношенні до жінок всі обломовцы поводяться однаково ганебним образом. Вони зовсім не вміють любити й не знають, чого шукати в любові, точно так само, як copyright