Роман И. А. Гончарова “Обломів” - один з тих, які зайняли гідне місце серед шедеврів російської класичної літератури. За допомогою прийому антитези в романі щонайкраще розкриваються характери героїв, ведеться протиставлення образа пана Іллі Ілліча Обломова й образа педантичного німця Андрія Штольца. Гончарів у такий спосіб демонструє й подібність, і розходження персонажів добутку. Ілля Ілліч Обломів є типовим представником панського стану XIX в. Гончарів так описує положення Обломова в суспільстві: “Обломів, дворянин родом, колезький секретар чином, безвиїзно живе дванадцятий рік у Петербурзі”.

Будучи по натурі людиною м’який і спокійним, Ілля Ілліч намагається практично нічим не тривожити свій уклад життя. “Руху його, коли він був навіть стривожений, стримувалися також м’якістю й не позбавленої свого роду грації лінню”. Дні Обло-Мова пролітають у мріях про великі зміни у своєму родовому маєтку Обломовке.

Чудово передає нам Гончарів вираження особи Іллі Ілліча: “Думка гуляла вільним птахом по особі, пурхала в очах, сідала на напіввідчинені губи, ховалася в складках чола, потім зовсім пропадала, і тоді у всій особі тепліло рівне світло безтурботності”. У власному будинку “він губився в припливі життєвих турбот і все лежав, ворочаючись із боку на бік”. Не люблячи світське суспільство, намагаючись якнайменше виходити на вулицю, Обломів через чинність спілкувався з рідкими відвідувачами, які заявлялися з корисливими цілями в голові. Наприклад, Тарантьев займає великі й дрібні суми в Іллі Ілліча й не повертає їх, простіше говорячи, обкрадає Обломова. Не думаючи про справжні плани своїх візитерів, Обломів постійно виявляється жертвою людської хитрості

Не зрозумілі Обломову й часті обертання у світських колах. “Ні щирого сміху, ні проблиску симпатії… що ж це за життя?” - здивовано вопрошает Обломів. Життя повинна бути тихої й спокійної, на думку головного героя

И раптом у цю розміряну колію хоробро уривається Штольц, давній друг Обломова. “Штольц ровесник Обломову: і йому вже за тридцять років. Він служив, вийшов у відставку, зайнявся своїми справами й справді нажив будинок і гроші”. Сина бюргера, Штольца, можна назвати повною протилежністю Обломова. Бачачи важке життя батька, живучи в суворих умовах, Штольц виробляв у своїй свідомості звичку до труднощів і їхнього подолання. Зовсім нічого не перейнявши від матері (росіянці по походженню), Штольц багато чого успадкував від батька-німця, практичної й цілеспрямованої людини

Штольц явно повторював свого батька, був “весь складений з костей, мускулів і нервів, як кревний англійський кінь”. Штольц, на противагу Обломову, “боявся всякої мрії”, “загадковому, таємничому не було місця в його душі”. Нормальний стан Обломова - лежання на дивані - щонайменше копіювання заборонене © 2005 бентежило Штольца, що питали любов до постійного руху. Девізом Штольца був, як пише автор, “простій, тобто прямий справжній погляд, на життя”.

Так яка невидима ниточка настільки міцно зв’язувала цих зовсім різних людей? Що не давало їм віддалитися друг від друга? Дитячі й шкільні роки, проведені разом, стали тим незримим ланцюжком, що міцно тримала їхній друг біля друга. Виявляється, і такий мрійник, як Обломів, у юнацтві був захопленим і діяльним. Разом зі Штольцем вони просиджували дні за книгами, вивчаючи різні науки

Але роль природи виявився все-таки важливіше: м’який характер Обломова трохи віддалив його від спрямованого вперед Штольца. Як не намагався Андрій урятувати свого друга, трясовина “обломовщини” поглинула душу, думки й серце Іллі Ілліча. На закінчення хотілося б підбити підсумок. И. А Гончарову щонайкраще за допомогою прийому антитези вдалося розкрити характери Обломова й Штольца, провести порівняння не тільки цих героїв, але й навколишнього їхнього побуту й дійсності