Ноздрев Багато письменників першої половини 19-го століття величезну роль у своїй творчості відводили темі Росії. Як ніхто інший, вони бачили всю вагу положення кріпаків і безжалісну тиранію чиновників і поміщиків. Моральні цінності відходять на другий план, а на перший виходять гроші й положення в суспільстві. Кріпосне право лежить в основі державної системи Росії

Люди не прагнуть до кращого, не цікавляться науками й проба-ством, не намагаються залишити потім-кам ніякої духовної спадщини. Їх ціль багатство. У своєму прагненні до наживи людин не зупинитися ні перед чим: буде красти, обманювати, продавати. Все це не може не хвилювати людей мислячих, котрої не байдужна доля Росії. І, звичайно ж, НВГ не міг залишити це без уваги

Зміст назви ” М-Ых душ” дуже символичен. Г не жалує фарб, показуючи читачеві духовна злиденність, що загрожує Ріс-Ці. Ми можемо тільки посміятися над тим, що не має сил виправити. Ціла галерея поміщиків про-ходить перед читачем у міру просування сюжету ” М-Ых душ”, напрямок цього руху дуже знаменно.

Почавши зображення поміщиків з порожнього дозвільного мрійника й фантазера Манилова, Г. завершує цю портретну галерею “страшною дірою на человечест-ве” Плюшкиным. Десь посереди-не між ними перебуває Ноздрев. Є в ньому щось від божевільних фантазій Манилова й щось від жадібності Плюшкина. Уперше ми зустрічаємося з Н у місті NN і нічого особливого про нього не довідаємося, крім того, що він картковий шулер

Але на шляху в садибу Собакевича дороги Н-Ва й Ч-ва перетинаються ще раз. І отут Г не пошкодував фарб, щоб описати звички й характер цього поме-щика. На мій погляд, Н один з найбільш безглуздих персонажів поеми. У ньому безглуздо все: смішна манера хвастатися, явна нісенітниця, що він порию несе, не думаючи про наслідки, і багато чого-багато чого іншого. Г називає його разбитным хлопцем, і це так. Н живе сьогоднішнім днем і не думає про завтрашній: вигравши в карти, він весь свій виграш обмінював на всякі непотрібні речі, які на наступний же день програвалися іншому, більше щасливому гравцеві

Автор говорить, що це відбувалося внаслідок якоїсь “невгамовної в’юнкості й жвавості характеру”. Ця ж жвавість і змушувала Н робити інші необдумані вчинки, такі, як його надмірні хвастощі. Усе, що перебуває в Н, найкращі, самі породисті собаки, найдорожчі коні, однак, насправді найчастіше хвастощі навіть не мають під собою реальної підстави

Його володіння закінчуються чужим лісом, але це не заважає Н називати його своїм. Цей поміщик постійно попадає у всілякі історії: те його виведуть із дворянських зборів, то він буде брати участь в “нанесенні поміщикові Максимову copyright