Висока повага до мистецтва шануванні художнього таланта

є однієї з добрих культурно-моральних традицій народів Дагестану

Расул Гамзатов знайшов дзвінку ліру поета, успадковуючи богатие самобутні

поетичні традиції й рідного аварского й всіх братніх народів Дагестану

Джерелами його поетичного слова були Чанка й Махмуд, Батирай і Етим Эмин,

Йири Козак, Гамзат Цадаса.

Расул Гамзатов надихав і надихає його величність народ. Він

більше глибше й повніше всіх інших досяг у своїй творчості народного

поета. Сьогодні Расул Гамзатов - один з найвидатніших поетів XX століття. Він

просунув уперед всю світову поезію, розсунув її обрії

«Яскрава образна система, наскрізь просочена національним

своєрідністю й колоритом, більші думки й роздуми об людський житіє-буття, про

долях людства й високий гуманізм роблять поезію нашого земляка

явищем загальнолюдським, явищем світовим».

Расул Гамзатов - один із кращих перекладачів і коментаторів Пушкіна,

і сам він - поет пушкінського складу. Расул Гамзатов оспівав рідне вогнище,

рідні гори, добросусідство, любов і дружбу людей. Своїми чудесними

віршами змусив земляків співати пісні про любов і молодь, про батьківщину й

мужності

«Відкриття Дагестану - от як би я назвав, от що таке колись для

мене творчість Расула Гамзатова», - писав Мраклий Абашидзе.

Саме Расулу Гамзатову, великому радянському поетові, щирому синові

своєї епохи й свого народу призначено було виконати шляхетну місію -

зробити поетичне відкриття Дагестану

Творчість Расула Гамзатова завидно самобутнє, справді національне

по своєму вигляді й складу. Його корінь ідуть углиб духовного буття горців -

колишнього й сучасного. Поет з жадібністю й азартом відкриває свій народ

для себе, пізнаючи його самозабутньо, любується ним

Про Расуле Гамзатове написано багато книг. Про нього і його творчість пишуть і

російські й дагестанські критики, дають прекрасну оцінку його віршам

Расул Гамзатов і мій улюблений поет і мені теж схотілося написати хоч

що-небудь про свого улюбленого поета, про його творчість, дати оцінку, виразити

свої думки. От чому я брала цю тему

Перу відомого дагестанського критика Камиль Султанова належить ряд

статей загального й конкретного характеру про творчість Расула Гамзатова. Він

також написав книгу «Расул Гамзатов». Більшим визнанням для творчого

натхнення поета були статті про нього визнаних майстрів поетичного слова:

Я.Смелякова, А.Фадєєва, М.Светлова, И.Тихонова, К.Чуковського, С.Маршака

Літературознавчі й критичні матеріали про творчість Расула

Гамзатова робляться в книгах «Слово про Расуле Гамзатове», «Майстерність Расула

Гамзатова», «Расул Гамзатов - поет і громадянин».

Відомий дагестанський критик-дослідник творчості Расула

Гамзатова С. Хайбуллаев присвятив йому ряд літературно-критичних статей і

книг. У дослідженні «Спадщини й відкриття» робиться спроба розкрити

різноманітний і масштабний мир Расула Гамзатова. Автор книги сконцентрує

увага читача на двох проблемах: творче освоєння поетом традицій

національної художньої культури його новаторський внесок у дагестанську

літературу, що дозволила їй стати явищем загальносоюзних і світових значень

Велика увага творчості Р.Гамзатову приділяє Ч.С.Юсупова. Вийшли ряд

статей і книги «Дагестанська поема», «Становлення й розвиток жанру», «ПРО

сучасної аварской ліриці».

Дослідник Мусаханова звертає увагу читачам на продовження

або розвиток пушкінських поэзий у творчості Расула Гамзатова.

Майстер художнього слова Гамзатов не обмежується винесенням на

суд читача своїх створінь. У передмовах до своїх збірників, в

літературно-критичних статтях, публицистическихвиступлениях,

висловленнях, замітках поет прагнути широко розкрити суть літературного

творчості, показати чудо народження поетичного слова, обґрунтувати високе

призначення й покликання художнього слова. Це завдання успішно виконує

книга «Вірність таланту», де зібрані найбільш значні

літературознавчі й критичні статті поета

Про його творчі зв’язки із традиціями Пушкіна , як і взагалі в росіянці

літературою, ще не став предметом спеціального вивчення, хоча в наявної

науковій літературі постійно акцентується увага на цій темі. Расул

Гамзатов постійно говорить про свої творчі зв’язки з російською літературою,

про своїх учителів - російських класиків і майстрах радянської поезії, серед

яким він відрізняє великого Пушкіна. Образ великого поета часто

вимальовувався в його добутках. Це можна пояснити труднощами й

складністю самої проблеми літературних взаємодій, особливо на

сучасному етапі, коли вони характеризуються високим творчим рівнем і

«адреса» впливу не завжди вдається виявити, тим більше в такого поета,

як Р. Гамзатов, творчі зв’язки якого з російською літературою з’являються

не повторенням зразків, а новими ідейно-художніми відкриттями,

продолжавшими нові тропи не тільки в дагестанської, але й всієї радянської

літературі, будучи поетом, що має свою особу, своє національне

своєрідність. Р. Гамзатов не боїться говорити про своїх учителів, серед яких

він найбільше часто приводить дорогі для нього імена від Пушкіна до Маршака,

чиї творчі долі служать для нього прикладом життєвого й поетичного

кредо. У них, як у своїх видатних попередників у дагестанської

літературі - від Махмуда до Г. Цадаси, С. Стальского й Э. Капиева, учився він

художньому збагненню глибини думки, красі, чіткості й

виразності образних засобів і силі цивільного звучання поетичного

слова, реалізму

Цікаві щодо цього його «Слово до читача», подане

тритомному «Зібранню творів» (1968), у якому він з любов’ю називає

дорогі для себе імена й діалог із Вл. Коркиним, опублікований у журналі

«Літературний огляд»[9], де він говорить про реалізм Пушкіна. Общественни

також слова Р. Гамзатова про те, що російська література допомогла многим

представникам наших національних літератур «писати краще, сильніше й глибше

викладати свої думки й почуття», і що вона «познайомила їх з новими

жанрами», зв’язані їм при осмисленні загальних закономірностей розвитку

північнокавказьких літератур на регіональній нараді письменників Північного

Кавказу в м.Нальчик в 1959 році

Але більш повно його думки про Пушкіна, про

характері його творчості виражені в статті «Стояв він дум високих полн»,

опублікованої до 150-ти летию від дня загибелі поета

Підкреслюючи у всіх своїх виступах питання про значення досвіду росіянці

літератури для творчих зльотів наших національних художник-поет,

незмінно затверджує головну свою думку: «Поганий майстер, що перестає

бути учнем, тим самим пояснив високий, моральний і эстетический

зміст, що він вкладає в поняття учнівство, тому що він добре

розуміє, що традиції - застившие закони, а живий процес, що розвивається, і

як би великими не були вчителі, головним Учителем справжнього поета

завжди є Життя, зв’язок зі своїм народом і часом, які

підказують йому теми й образи, що вбирають живі враження реального

миру».

У його висловленнях про російських письменників не тільки глибоко усвідомлена

внутрішня потреба виразити свої духовні зв’язки з високим миром

гражданственности, правди, добра й справедливості, гуманізму й краси,

характеризующих росіянку літературу, але виражається й світовідчування поета,

законним спадкоємцем, щопочуває себе, і продовжувачем передових традицій

росіянці літератури, що вироблено в ньому Великим жовтнем, всім радянським

способам життя й попередніх традицій дагестанської літератури

Эстетические позиції Р. Гамзатова гармонічні з його художньою практикою,

являющийся зразком плідного звертання національного письменника до досвіду

росіянці літератури. При цьому важливо відзначити органічність осмислення поетом

творчого досвіду російської літератури із власними традиціями. Всі його

Pages: 1 2

Збережи - » Новаторство творчості Расула Гамзатова . З'явився готовий твір.