Базисна система побудована на повній системі непересічних понять, що становлять проте нероздільне ціле. Тому подальшим розвитком системи оцінок буде розгляд комбінацій первинних методів. Таких комбінацій може бути необмежена кількість, але не кожна буде осмислена. Це відбувається внаслідок того, що свідомість суб’єкта первинно, без нього поняття об’єкта не має змісту. Тому, у кожній з комбінацій суб’єкт-простір, суб’єкт-час або суб’єкт-критика суб’єктивна оцінка первинна. Перестановки ж цих понять безглузді. Таким чином, комбінації базисних понять асиметричні

Нормалізацією базисних понять буде називатися вироблення понять, будь-яка комбінація яких буде осмислена. Для цього необхідно привести поняття, що виникають із комбінацій суб’єкт-простір і суб’єкт-час і заодно на їхньому прикладі навчитися комбінувати подальші поняття. Поняття суб’єкт-критика представляються очевидними і їхніми комбінаціями найчастіше будуть просто найменуватися критикою

Спочатку можна розглянути суб’єкт-простір, представлені у вигляді таблиці в якої рядки первинні

Надалі, при розгляді оцінок більше високого ступеня буде точно також використовуватися це наочне матричне подання. Слово “когнітивний”, використовуване в таблиці, у перекладі з латинського означає “знать”. Як згадувалося раніше до дескриптивної оцінки застосовне слово аналіз, що і буде до неї застосовуватися

Структурний аналіз спрямований на виявлення складових частин об’єкта й зв’язків між ними. Цей аналіз відповідає на запитання: “із чого це складається?”. Об’єкт у цьому аналізі представляється що володіє остовной і периферійною структурою. Індивідуальність об’єкта визначається саме його кістяком, як би не змінювалася його периферія. Кістяк - це кістяк об’єкта. Кістяк повинен мати кінцеве число характеристик і сполучних їхніх ланок. Складового цього кістяка визначають класи об’єктів. Конкретний же об’єкт володіє крім кістяка нескінченним числом периферійних характеристик. Будь-яку структуру можна представити у вигляді орієнтованого графа й характеристик його вершин і ребер. Ці графи використовуються в хімії, успіх якої був забезпечений розчленовуванням речовини на окремі елементи. Законом структурного аналізу є наявність внутрішнього стрижня як основи буття кожного об’єкта. Коли цей стрижень змінюється, то об’єкт кардинально трансформується й колишня його сутність перестає існувати

Нормативний аналіз займається з’ясуванням взаємозв’язків об’єкта із зовнішнім миром, відповідаючи на запитання “у яких відносинах?”, на відміну від структурного аналізу, що досліджує зв’язку усередині об’єкта. Характер цих взаємозв’язків визначає місце об’єкта в деякому класі, на відміну від структурного аналізу, що визначає класи в об’єкті. Тому, у певних областях нормативний аналіз називають объектно-ориентированним. Тут також як і в структурному аналізі можна виділити істотні й вторинні зв’язки, але вони вже не будуть остовними для цього об’єкта. Для опису зовнішніх взаємозв’язків уводиться поняття кількісної міри як усереднений показник цих відносин. По суті, як показує квантова механіка, елементарні частки не існують як окремі елементи, а проявляються як якісь відносинами друг до друга. Тому законом нормативного аналізу є закон відносності

Аналогова оцінка, на відміну від нормативної не виділяє окремі взаємозв’язки як предмет особливого розгляду, а знаходить у зовнішньому світі схожі об’єкти. Аналогова оцінка відповідає на запитання: “На що це схоже?”. Ця оцінка хоча й породжує порівняльний аналіз, але є б?льшим. Так, наприклад, пояснення дескриптивного аналізу про хімічний склад заходу троянди не дають його відчути й при схожих заходах, ми апелюємо до відомого аромату. Основним законом аналогії в Древньому Єгипті вважалася оцінка: “Як на верху, так і внизу”. Це твердження говорить про те, що мир на різних рівнях улаштований подібним чином. З відкриттям голографії з’явилися теорії, що мир улаштований аналогічно: кожна як завгодно мала частка містить у собі всю інформацію Овселенной.

Порівняльний аналіз виникає при критичному розгляді й містить у собі як нормативну, так і аналогову оцінку, висуваючи свою основну тезу: “Усе пізнається в порівнянні”. Але насправді пізнання має більше широкий арсенал засобів, що показує когнітивна оцінка

Основний принцип когнітивної оцінки - ціле більше чим сума його частин. Так, наприклад, наші предки, дивлячись у зоряне небо бачили не просто безладний набір зірок, а сузір’я. Слухаючи музику, ми сприймаємо її не як набір нот, а як мелодію або, читаючи зрозуміле нам слово, ми представляємо образ, а не набір букв. Тут ми одержуємо відповідь на питання “як це виглядає?”. Запах троянди більше чим набір молекул, сприйманий людиною. Як речовина, відповідно до таблиці Менделєєва, більше чим набір елементарних часток, також можна припустити за законом аналогії, що Всесвіт більше чим набір галактик. Можливо, Всесвіт - це Зоряна Істота, дрібними частками якого є ми. Саме при когнітивній оцінці застосуємо закон філософії переходу кількості в якість. При певній кількості елементарних складових і при належній їхній організації відбувається якісний стрибок у їхньому сприйнятті. Тому цей закон переходу зовсім не загальнозначущий, а всього лише є часткою случаємо однієї з оцінок

По своїй якісній природі це сприйняття складових частин об’єкта протилежно чисто дескриптивному структурному аналізу, як протилежний синтез і аналіз. Звичайно, повним буде опис враховуюче як грані логічного сприйняття, так і якісного

Тепер можна перейти до розгляду суб’єкт- час

Причинна оцінка, як треба з назви, досліджує причину виникнення того або іншого явища, відповідаючи на філософське запитання “звідки?”. У цьому аналізі передбачається, що будь-які зміни в об’єкті мають свої підстави в його попередніх станах. Так, стосовно людини це означає, що його доля залежить від доконаних їм учинків. Принципом причинності в науці є необоротність у часі взаємозв’язку подій. Однак, треба враховувати, що причина визначає наслідок неоднозначно, як показала квантова механіка. Стан елементарної частки лише підштовхує її до певного поводження, якому, у принципі, вона випливати не зобов’язана. Людина - це теж своєрідна елементарна частка в цьому відношенні

Функціональна оцінка має пасивний характер, а конструктивна - активний. Функціональна оцінка досліджує поводження об’єкта, за допомогою якого він проявляється в зовнішньому світі, відповідаючи на запитання “як?”. Саме на цьому принципі прояву об’єкта за допомогою його поводження й заснована експериментальна наука. Функціональної оцінка опирається на протилежний підхід зі структурної в рамках дескриптивного аналізу, але проте вони взаємно доповнюють один одного. Наприклад, структуру людського тіла досліджує анатомія, а його функції - фізіологія. Головним твердженням функціональної оцінки, є те, що все перебуває в постійному русі, навіть те що здається нерухливим як камінь. При використанні критичної оцінки в сполученні з функціональної вийде питання про можливість, неможливість або ймовірність здійснення тої або іншої дії

Конструктивна оцінка відповідає на запитання “що робити?”. Об’єктом тут може бути предмет або ситуація. Конструктивна оцінка визначає поводження суб’єкта стосовно об’єкта. Якщо це поводження обмежене, то вона визначає вибір стратегії поводження з можливих варіантів. Принципом конструктивної оцінки є нерозривний зв’язок об’єкта й суб’єкта і їхній взаємовплив. Взаємодія суб’єкта й об’єкта приводить до змін стану суб’єкта, потім об’єкта під впливом дій суб’єкта, потім способам контакту й ця ланцюгова реакція триває. Суб’єкт, таким чином, учиться жити

Слідча оцінка (пасивний характер) відповідає на питання “куди?”, “які будуть наслідку?”, “яке кінцеве призначення?”. Давньогрецька філософія визначає зміст речі через її призначення поняттям “ентелехия”. ентелехия є головною темою слідчої й цільової оцінки. ентелехию події, при включення в розгляд імовірнісної оцінки, називають долею. Причому доля в її пасивному аспекті носить характер безособового фатального закону сліпої Феміди, не підмета обговоренню

Pages: 1 2