Назвіть художні особливості оповідання «Про Прохора-чорноризця…»

На початку XIII століття сформувався Києво-Печерський патерик —оригінальна пам’ятка давньоукраїнської писемності. Ця книга належить до житійних, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими. До патерика ввійшли твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря, його ченцям, подвижникам і святим. Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами.

Серед писань Києво-Печерського патерика до найбільш літературно оброблених належить оповідання про Прохора-чорноризця, або, як його ще називали, Прохора Лебедника. Це історія чоловіка, який прийшов із Смоленська до Києва й постригся в ченці, ігумен монастиря назвав його Прохором. Той віддав себе служінню Богові, вів аскетичний спосіб життя, відмовившись навіть від хліба. Харчувався лише лободою, яку збирав і заготовляв на цілий рік. «Бачачи ж терплячість і велику повстримність, Бог перетворив йому гіркоту на солодкість». Під час голоду й лихоліття, зумовлених князівськими усобицями та половецькими нападами, Прохор годував хлібом усіх нужденних. Хліб, який одержували люди з рук Прохора Лебедника, був дуже поживний і на смак солодкий, як мед. Для тих, хто намагався красти хліб у ченця, він мав гіркий смак полину.

Прохор-чорноризець явив свою здатність творити чудеса, коли кияни відчули перебої з постачанням солі. Він перетворював монастирський попіл на сіль і віддавав її людям. Тоді торговці сіллю, що хотіли нажитися на народній нужді, поскаржились на монаха князю. За наказом князя Святополка у Прохора забрали всю сіль, яка одразу ж знову перетворилась на попіл. Коли ж викинули цей попіл, Прохор звелів людям збирати його — він знову перетворився на сіль.

В образі цього печерського святого зображено не просто благочестивого ченця, що віддалився від світу, а людину з великим почуттям справедливості, яка безкорисливо творить добро для своїх ближніх.

Художні особливості оповідання «Про Прохора-чорноризця…» типові для релігійних творів княжої доби:

• широке використання релігійної лексики («Бог, Отець, Господь, ігумен, євангельський, проскурка»);

• повторення службових слів («І заготовляв він собі її на рік… І так усе життя своє вдовольнявся… І прозвали його Лободником…»);

• широке використання тропів, особливо порівнянь, символів, епітетів (солодкий, наче мед; гіркий, мов полин; хліб, сіль; преславні чудеса, небесні птахи);

• інверсії («На неораній землі хліб несіяний був йому»);

• урочистий тон мовлення.

Висновок. Історія життя Прохора-чорноризця — повчальна розповідь про людину, яка щиро й безкорисливо творила добро, за що була наділена Богом здатністю творити чудеса на благо ближніх. Це зразок істинно людської співчутливості й самопожертви. Мова твору є, з одного боку, типовою для житійної літератури князівської доби, а з іншого боку, має риси індивідуального стилю оповідача.

Опорні слова й поняття: пам’ятка давньоукраїнської писемності, житійна література, тропи, релігійна лексика, повчальний зміст оповідання.

Збережи - » Назвіть художні особливості оповідання «Про Прохора-чорноризця…» . З'явився готовий твір.

Назвіть художні особливості оповідання «Про Прохора-чорноризця…»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.